У господарському судочинстві, а саме в справах про порушення авторських прав, діє презумпція винуватості, тобто тягар доведеності покладається саме на особу щодо якої автор заявляє про порушення його прав (при цьому має бути встановлено що така особа є дійсно автором), тобто саме на відповідача.
Оскільки відповідач за весь час розгляду справи не надав належних і допустимих доказів, хоча і не був позбавлений можливості їх отримати, відтак не довів своїх тверджень, на які покликався, як на підставу своїх заперечень проти позову.
До Господарського суду Житомирської області звернулася Корпорація “Майкрософт” з позовом до Публічного акціонерного товариства “Житомиргаз” про стягнення компенсації за порушення авторського права позивача в розмірі 459 939,83 грн. (з урахуванням подальшого збільшення розміру позовних вимог).
Позов обґрунтовано, з посиланням на статті 22, 433, 437, 443, 1107 Цивільного кодексу України , статті 15, 18, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" тим, що відповідач без дозволу (ліцензії) правовласника здійснив відтворення (інсталяцію/запис в пам'ять комп'ютера) примірників комп'ютерних програм Microsoft та використовував у своїй господарській діяльності програмне забезпечення, авторські права на які належать позивачу, що призвело до порушення майнових авторських прав позивача. Позивач зауважує, що 16 квітня 2014 року співробітники Житомирського MB УМВС України в Житомирській області на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2014 року у кримінальному провадженні № 12014060020001664, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 квітня 2014 року, провели обшук у приміщеннях відповідача, та, як зазначено у протоколі обшуку, в ході проведеного обшуку у відповідача виявили комп'ютерну техніку, на якій відтворені копії програмного забезпечення Корпорації, а також було досліджено інтерфейс вказаного програмного забезпечення.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 17.08.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2017, у позові було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 згадані судові рішення скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Житомирської області.
За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Житомирської області від 02.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що наявність підтвердженого факту придбання відповідачем комп'ютерів зі встановленим ліцензійним програмним забезпеченням, за відсутності можливості шляхом відповідного належного експертного дослідження ідентифікувати комп'ютерні програми, які були встановлені на комп'ютерах Відповідача станом на 16 квітня 2014 року, та визначити їх контрафактність по суті (а не зробити припущення щодо ознак контрафактності, про що йшлося у протоколі обшуку), суд першої інстанції дійшов висновку, що встановити лише з протоколів обшуку та допиту свідків від 16 квітня 2014 року факт порушення відповідачем (14 окремих порушень) авторських прав позивача достовірно та "поза розумним сумнівом" неможливо.
Окрім того, місцевим господарським судом в своєму рішенні було зазначено, що пояснення свідків про те, що все необхідне програмне забезпечення встановлювали працівники позивача, а саме, відповідального за це відділу товариства - управління інформаційних систем та технологій, жодним чином не доводило вчинення відповідачем правопорушення щодо захищених авторських прав позивача, за відсутності належним чином підтверджених фактів таких порушень, за які Законом передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації.
ПостановоюПівнічно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2018 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ на користь Корпорації компенсацію за порушення авторських прав в сумі 246 680 грн. У частині стягнення 274 540 грн. компенсації за порушення авторських прав відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що позивач є власником виключних майнових прав інтелектуальної власності на належні йому комп'ютерні програми як об'єкти авторського права програм Microsoft Windows, Microsoft Office.
Комп'ютерні програми, країною походження яких є США підлягають охороні в Україні згідно з ст. 5 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, до якої Україна приєдналася 31.05.1995р.
Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права», неправомірне зберігання копії комп'ютерної програми в пам'яті електронного засобу (комп'ютера тощо) є порушенням майнового авторського права.
Такий спосіб захисту, як стягнення компенсації, зумовлений нормою Закону України «Про авторське право і суміжні права», де передбачено, що здійснюючи захист авторського права суд має право ухвалити рішення про виплату автору компенсації у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу відповідача, отриманого внаслідок порушення авторських прав. Саме цей спосіб захисту авторського права вимагає від позивача найменше зусиль в процесі доказування.
Апеляційний суд наголосив, що в господарському судочинстві, а саме в справах про порушення авторських прав, діє презумпція винуватості, тобто тягар доведеності покладається саме на особу щодо якої автор заявляє про порушення його прав (при цьому має бути встановлено що така особа є дійсно автором), тобто саме на відповідача. Відповідачем за весь час розгляду даної справи не надано належних і допустимих доказів наявності у нього ліцензійних програм.
Північно-західний апеляційний господарський суд вказав, що належними та допустимими доказами в даній справі, повинні були бути: сертифікати автентичності, що випускаються у формі наклейок на упаковці з ПЗ або на корпусі комп’ютера, ліцензійна угода, носії, документація, купон реєстраційної картки, сертифікат автентичності та фінансові документи.
Щодо розрахунку позивача заявленої до стягнення компенсації з відповідача з огляду на встановлення фактів порушення 521 220 грн (тобто мінімальну компенсацію за порушення авторських прав), апеляційний суд зазначив, що розрахунок компенсації мав проводитися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно до ст. 7 Закону України"Про державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році становив – 1762 грн. Тому, здійснивши перерахунок, визначеної позивачем компенсації, апеляційний суд застосував прожитковий мінімум на одну працездатну особу помноживши її на кількість самостійних фактів порушень (14 - неліцензійних примірників програм) дійшов висновку, що обґрунтованою та підставною є компенсація в розмірі 246 680 грн., в задоволенні 274 540 грн. компенсації за порушення авторських прав - відмовлено.
Верховний Суд постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 залишив без змін.
_03_03.png)
