Право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав не призводить до виникнення права на відповідні об`єкти суміжних прав

До суду за захистом саме майнових прав правовласників як суб`єктів суміжних прав організації колективного управління слід звертатися лише від імені правовласників, лише на їх користь та за їх дорученням

Право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав ніяким чином не може бути ототожнено із правами самого суб`єкта суміжних прав, включаючи право на розпорядження ними, яке виникає і здійснюється відповідно до цивільного права та Закону України  "Про авторське право і суміжні права";  факт набуття організацією колективного управління на підставі положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" прав на здійснення функцій з управління не слід ототожнювати із набуттям такою організацією майнових суміжних прав на відповідні об`єкти суміжних прав.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду, розглянувши справу № 910/16803/19.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про стягнення з ТОВ "Массмарт" паушальної суми,  внаслідок використання відповідачем фонограм без укладання договору з позивачем як акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері.  Позивачем такі вимоги заявлено саме внаслідок того, що відповідач не слідував приписам Закону України "Про авторське право і суміжні права", позивачу завдано збитків у розмірі 50-ти мінімальних місячних заробітних плат, що прямо випливає з чинних тарифів Спілки.

Місцевий господарський суд у задоволенні позовних вимог відмовив, з тих підстав, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з цим позовом на захист своїх прав, оскільки такий позов може бути поданий лише на захист майнових прав власників об`єктів суміжних прав та виключно від їх імені. Вказав, що положення чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління, свідчать  про те, що дохід від використання об`єктів інтелектуальної власності не є доходом позивача. У даному спорі Спілка не довела завдання саме їй збитків неправомірним використанням відповідачем спірних фонограм, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірним використанням ТОВ "Массмарт" фонограм і збитками Спілки.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, позов задовольнив. Виходив з того, що станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач був єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується, зокрема, надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих в них виконань. Отже, має право звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за використання в його приміщенні фонограм та зафіксованих у них виконань без дозволу позивача та укладення з ним договору про використання об`єктів суміжних прав.

Верховний Суд не погодився із позицією апеляційного суду, скасував його постанову та залишив в силі рішення господарського суду першої інстанції. У своїй постанові від 08.06.2021 що Верховний Суд виклав висновки стосовно таких аспектів.

Щодо наявності/відсутності у акредитованої організації колективного управління права на звернення до суду від власного імені за захистом прав правовласників без доручень останніх

Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі – Закон №3792-XII). Одночасно правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі – Закон №2415-VIII ).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2415-VIII організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Верховний Суд дійшов висновку, що організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах, визначених автором (автор визначає конкретні майнові права для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором).

У даній справі суд апеляційної інстанції встановив відсутність в матеріалах справи доказів того, що правовласники спірних музичних творів вилучили свої права щодо колективного управління. Водночас, обставин щодо передачі позивачу суміжних прав, в порядку та на підставі встановлених законом, судами  встановлено не було.

Щодо питання можливості "організацій колективного управління" реалізувати право на судовий захист, передбачене частиною другою статті 4 ГПК України в межах функцій та повноважень такої організації, визначених у статті 12 Закону №2415-VIII.

Позивач заявив позовні вимоги саме про стягнення паушальної суми (збитків), які мотивував тим, що внаслідок неукладення відповідачем договору з ним як акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері останнім недоотримано суму виплати (роялті). Фактично, звертаючись до суду з позовом у даній справі, громадська спілка вказала на те, що неправомірна бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні обов`язку укласти договір зі Спілкою як акредитованою організацією колективного управління, є протиправною формою  поведінки, внаслідок якої позивач позбавлений можливості отримати відповідну суму коштів (згідно з тарифами), яка є збитками позивача у вигляді упущеної вигоди. Позивач також посилається на статтю 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку ратифіковано із заявою Законом №1678-VII, якою, за його твердженням, встановлено інші правила судочинства, ніж національним законодавством.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Спілка є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою"  (відповідно до витягу з реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019).

Колегія суддів зазначила, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону №2415-VIII , та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21 - 25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам (пункт "а" статті 50 Закону № 3792-XII).

За змістом статті 50 Закону №3792-XII, порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями  15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Верховний Суд вказав, що право на управління майновими правами та право правовласника щодо розпорядження майновими правами не є тотожними поняттями. Положення Закону №2415-VIII не наділяють організацію розширеного колективного управління майновими правами виробників фонограм і виробників відеограм (суб`єктів суміжних прав).

Верховний Суд наголосив, що право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав, тобто здійснення функцій з управління не призводить до виникнення у такої організації майнових суміжних прав на відповідні об`єкти суміжних прав. Зміст частини п`ятої статті 12 Закону №2415-VIII свідчить про те, що до суду за захистом саме майнових прав правовласників як суб`єктів суміжних прав організації колективного управління звертаються лише від імені правовласників відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників.

Щодо обраного позивачем способу захисту його порушених прав шляхом стягнення збитків (паушальної суми, яку стягнуто судом апеляційної інстанції) колегія суддів зазначила наступне.

Позивач, будучи неприбутковою організацією, яка не має права здійснювати підприємницьку діяльність, в будь-якому випадку не є отримувачем доходів, а фактично є збирачем платежів, які належать іншим особам, а саме правовласникам. Спілка має лише невиключне право здійснювати на колективній основі збір і розподілення винагороди (роялті) в повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків у своїх інтересах та на захист своїх прав. Однак, враховуючи, що винагороду повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав, збитки, про стягнення яких просить позивач, є доходом саме правовласників, а не організації колективного управління. Вказане також спростовує доводи позивача, про те, що Спілка є потерпілою стороною у розумінні статті 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку ратифіковано із заявою Законом №1678-VII від 16.09.2014.

Верховний Суд наголосив, що право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав ніяким чином не може бути ототожнено із правами самого суб`єкта суміжних прав, включаючи право на розпорядження ними, яке виникає і здійснюється відповідно до цивільного права та Закону №3792-XII; факт набуття організацією колективного управління на підставі положень Закону №2415-VIII прав на здійснення функцій з управління не слід ототожнювати із набуттям такою організацією майнових суміжних прав на відповідні об`єкти суміжних прав.

Колегія суддів також вказала, що суд апеляційної інстанції, визначаючи заявлену до стягнення суму збитків як "паушальну суму": по-перше, не розмежовує саме право в контексті суб`єктів, які мають право на стягнення компенсації та збитків; по-друге, використовує одночасно способи захисту, передбачені пунктами "б" та пунктами "г" у сукупності без належних підстав.

Водночас за визначенням пункту "г" частини другої статті 52 Закону №3792-XII вказані приписи, по-перше, передбачають нарахування паушальної суми саме для визначення розміру компенсації; по-друге, можуть бути стягнуті суб`єктом суміжних прав у разі неотримання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав, замість відшкодування ним збитків або стягнення доходу. Також, відповідно до підпунктів "а" і "b" пункту 1 статті 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою із заявою Законом № 1678-VII, паушальна сума є альтернативою стягнення збитків.

Отже, у будь-якому випадку законодавчо визначена можливість стягнення збитків лише суб`єктом майнових суміжних прав, а організація колективного управління майновими правами таких суб`єктів (позивач) має право на таке стягнення лише на їх користь та за їх дорученням (частина третя статті 20 Закону №2415-VIII також не містить будь-яких положень щодо можливості стягнення збитків на користь Спілки).

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду не відступив від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 904/951/20, № 910/18772/19, № 910/19036/19. Оскільки винагорода (роялті) не є доходом позивача та відповідно не може бути недоотриманим прибутком організації, отже не є збитками, понесеними відповідною організацією. Разом з тим, Законом №3792-XII визначено можливість стягнення збитків лише на користь суб`єкта майнових суміжних прав, а організація колективного управління майновими правами таких суб`єктів (позивач) має право на звернення до суду з позовом про захист такого порушеного права в інтересах такого суб`єкта та на його користь лише на підставі довіреності та статутних повноважень.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/16803/19 можна ознайомитися за посиланням .

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак