У межах провадження у справі про банкрутство суди зобов’язані детально з’ясовувати наявність чи відсутність правових підстав для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України та застосування положень закону про позовну давність

Верховний Суд визнав вірними висновки Північно-західного апеляційного господарського суду (викладені в постанові суду від 10.08.2021 у справі № 902/1156/15(902/170/21), щодо питання наявності/відсутності правових підстав для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України, а також застосування положень закону про позовну давність.

31.05.2021 рішенням Господарського суду Вінницької області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 у справі № 902/1156/15 (902/170/21), у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що рішеннями судів у справах № 902/1156/15 та № 902/1414/13 встановлено обставини щодо необхідності вжиття ліквідатором приватного підприємства «Торгово-універсальна фірма "Феріде" (ПП "ТУФ "Феріде") заходів щодо повернення боржнику спірного майна, яке перебуває у власності ПП "Феріде Плаза"; незаконності визнання права власності на оспорюване майно за Назаровою Ф.Е. на підставі скасованого рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 у цивільній справі № 2-3515/11 та реєстрації права власності на витребуване майно за ПП "Феріде Плаза" у зв'язку з передачею оспорюваного майна до статутного фонду на підставі рішення засновника-власника ПП "Феріде Плаза" Назарової Ф.Е., є преюдиційними в силу частини четвертої статті 75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ліквідатора у цій справі.

Таким чином, на переконання судів, встановлення зазначених вище фактів є достатніми для того, щоб у ПП "ТУФ "Феріде" виникли правові підстави для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України.

Тому суди дійшли висновку щодо наявності порушених прав боржника та правових підстав для звернення ліквідатора боржника до суду із позовною заявою у справі № 902/1156/15(902/170/21) про витребування майна.

Так, судами встановлено, що ПП "ТУФ "Феріде" ще у 2012 році було відомо про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011, на підставі якого право власності на оспорюване майно було зареєстровано за Назаровою Ф.Е., а тому мало право на звернення до суду із відповідним позовом.

Крім того, суди зазначили, що ліквідатору ПП "ТУФ "Феріде" у 2016 році були відомі обставини щодо перебування у власності ПП "Феріде Плаза" приміщення, яке раніше належало ПП "ТУФ "Феріде", однак дій щодо звернення до суду із позовом про витребування відповідного майна ліквідатором боржника, арбітражним керуючим Горбачем С.Ф. вчинено не було.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області 25.02.2021 із позовом про витребування майна із пропуском позовної давності за відповідними позовними вимогами.

Ліквідатором ПП "ТУФ "Феріде", арбітражним керуючим Луценком Р.О. надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 31.05.2021, ухвалити нове рішення, яким позов про витребування майна задовольнити.

Підставами касаційного оскарження ліквідатор ПП "ТУФ "Феріде", арбітражний керуючий Луценко Р.О. зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 257 та частини першої статті 261 ЦК України у подібних правовідносинах.

При цьому, скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на особливості правовідносин, які склалися у справі, а саме зміну характеристик об'єкту нерухомого майна (адреси, площі та цільового призначення) після його вибуття з власності боржника.

Також арбітражний керуючий Луценко Р.О. наполягає на тому, що лише із висновку додаткової комісійної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 30.05.2018 № 10283/10284/16-42, який міститься в матеріалах справи, попередній ліквідатор ПП "ТУФ "Феріде" міг довідатися про порушення права власності ПП "ТУФ "Феріде" та про особу, яка його порушила, а саме ПП "Феріде Плаза".

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 погодилася із висновками судів про те, що початок перебігу строку позовної давності, у цьому випадку, належить обчислювати саме від дня вибуття спірного майна з володіння власника.

Так, судами встановлено, що ПП "ТУФ "Феріде" ще у 2012 році було відомо про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011, на підставі якого право власності на оспорюване майно було зареєстровано за Назаровою Ф.Е., а тому з 2012 року мало право на звернення до суду із відповідним позовом. Хоча реалізувало його (право на звернення до суду із позовом) лише 25.02.2021, тобто подало позов зі спливом позовної давності, що в силу частини четвертої статті 267 ЦК України з урахуванням заяви відповідача про сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Судова колегія відзначила, що Верховним Судом у справі № 902/1156/15 неодноразово висловлювалася позиція стосовно того, що ліквідатор мав повний обсяг інформації щодо факту вибуття спірного майна від боржника та його знаходження саме у ПП "Феріде Плаза", однак не здійснив заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, на виконання вимог статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (постанови від 05.07.2018, від 18.06.2019). При цьому, оскільки: 1) при зверненні з віндикаційним позовом у справі, що нині переглядається, ліквідатор наполягав на не пропущенні строку позовної давності, 2) не наводив жодних доводів про поважність причин пропуску позовної давності, а лише в суді касаційної інстанції виклав у письмових поясненнях певні обставини стосовно поважності причин пропущення позовної давності (які в силу положень статті 300 ГПК України не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції, як і не можуть бути оцінені відповідні докази на підтвердження цих обставин), то судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовано положення статей 257, 261, 267 ЦК України, а наведені в касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження.

Також, на переконання колегії суддів Верховного Суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", будучи забезпеченим кредитором у справі про банкрутство ПП "ТУФ "Феріде", своєчасно не вжило достатніх дій (спрямованих на зміну ліквідатора боржника і спонукання їх (ліквідаторів) до вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута) для захисту своїх прав як кредитодавця, так і опосередковано для захисту прав боржника, з метою повернення об'єкту нерухомості до ліквідаційної маси банкрута.

У зв’язку з викладеним Верховний Суд дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Тому касаційна скарга Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде", арбітражного керуючого Луценка Р.О. підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій – залишенню без змін.

 Із повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням .

Суддя, секретар І Судової палати Михайло Юрчук