Богдан Львов: «Нині особливо гостро зріс запит на справедливість, і судді це чудово розуміють»

Вирішувати господарські спори в умовах війни, здається, не на часі. Проте, зважаючи на ризики затяжної війни, ігнорувати бізнес-процеси тривалий час не вдасться. Зниження кількості позовів в останні 2 місяці – це лише відкладений попит на судовий захист. Загалом же запит на справедливість нині зростає. Чи готові до цього господарські суди, розповів Богдан Львов, голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

— Богдане Юрійовичу, як змінилася робота господарських судів в умовах воєнного стану?

— Якщо сказати коротко, то робота судів однозначно ускладнилася. Від парламенту ми поки що, на жаль, не дочекалися спрощення судового процесу в частині впровадження дистанційного розгляду справ або поширення письмового провадження. За законом ми маємо дотримуватися всіх норм щодо належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце судового засідання. Проте в господарському процесі чи не єдиною законною формою є поштове повідомлення. Сьогодні відомо, що майже третина українців змінили своє місце проживання: або в Україні, або поза її межами. Крім того, у багатьох регіонах, де відбуваються бойові дії, пошта не працює. Тобто виникають величезні проблеми з повідомленням сторін про час і місце судового засідання, з відправленням судових рішень.

Специфіка господарського процесу — розгляд більшості справ у відкритих судових засіданнях саме за участю сторін.

Тому якщо має місце неявка сторони, то це, зазвичай, унеможливлює прийняття рішення по суті. Причини неявки переважно пов’язані як із відстанню, станом доріг і їх завантаженістю, так й із загальною безпековою ситуацією на тих територіях, через які сторона має добиратися до суду. Також є ускладнення щодо витребування та надсилання матеріалів справ. Наприклад, суди в Херсонській області залишилися поки що на непідконтрольній Україні території.

Усі ці фактори, безумовно, не могли не вплинути на особливості роботи судів. До того ж треба визнати, що наразі судовий захист загалом не є першочерговою проблемою для більшості громадян України та її  юридичних осіб. Про це свідчить істотне скорочення надходження до судів позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, ознайомлення з матеріалами справ, участі в судових засіданнях тощо. А головним принципом судового розгляду завжди є змагальність процесу. Тому найправильніше та найвиваженіше судове рішення може бути прийнято лише в умовах, коли всі сторони мають рівні можливості для повної реалізації своїх прав і намагаються їх максимально використати. Якщо ж поспішати ухвалювати рішення в умовах воєнного стану, який певним чином обмежує можливості громадян, то це призведе до низки судових помилок, що є неприйнятним.

— Як вирішується питання відновлення діяльності судів на звільнених територіях? Чи виділяються з бюджету додаткові кошти з цією метою?

— На жаль, бюджет має обмежені можливості. І наразі взагалі зменшено фінансування судів усіх інстанцій, зокрема й Верховного Суду. Було додатково знято істотні кошти на вирішення інших проблем держави, тому про фінансування відновлення судів поки що не йдеться. Доводиться вирішувати ці проблеми самостійно: судді власними силами лагодять приміщення судів, аби відновити здійснення правосуддя. Так, наприклад, Господарський суд Чернігівської області, будівля якого постраждала від ворожих обстрілів, певний час не працював, проте від минулого понеділка він почав функціонувати. Подібна ситуація й у Господарському суді Сумської області, де головною проблемою було питання безпеки явки відвідувачів. Але після звільнення міста від облоги й зняття ризику окупації суд повністю відновив свою роботу. На жаль, поки що не йдеться про відновлення роботи Господарського суду Миколаївської області, який був розташований у знищеній нині будівлі Миколаївської ОДА, та Господарського суду Херсонської області, що наразі перебуває на непідконтрольній Україні території.

— Чи відбулося скорочення апаратів судів?

— Оскільки планового скорочення не було, така інформація не узагальнюється. Хоча, можливо, і є поодинокі випадки звільнення серед тих, кому довелося виїхати з території, де суд був розташований. Крім того, варто зазначити, що суди ніколи й не мали «роздутих» штатів, бо вже кілька років поспіль фінансування було обмеженим і будь-яке намагання збільшити штат призводило до зменшення оплати праці. Штучного збільшення штатів не відбувалося, тому, відповідно, і про скорочення зараз говорити складно. Тим паче, що нині судам доводиться вирішувати багато організаційно-технічних питань, яких не було в мирний час, зокрема щодо забезпечення безпеки відвідувачів, збереження стану будівель і матеріальних цінностей, вивезення справ тощо. Усе це потребує людських ресурсів. Тому сенсу скорочувати штат наразі немає. Водночас можна спрогнозувати, що внаслідок зменшення фінансування судів першої та другої інстанцій проблема дефіциту кадрів загостриться через низьку заробітну плату.

— Яке середнє навантаження на суддю зараз? Чи збільшилося воно в період ведення воєнних дій?

— Наразі кількість справ у судах зменшилася і, відповідно, у рази зменшилося середнє навантаження. Проте це явище тимчасове. Водночас варто наголосити, що зросло навантаження на суддів і працівників апаратів судів унаслідок необхідності виконання додаткових функцій щодо організації безпечних умов для всіх учасників судового процесу й доведення до них необхідної інформації. Оскільки звичні механізми в нинішніх реаліях не завжди спрацьовують, доводиться вишукувати альтернативні.

Нині особливо гостро зріс запит на справедливість, і судді це чудово розуміють.

— Які категорії справ розглядаються насамперед? Чи є справи, розгляд яких неможливий сьогодні?

— Розподіл усіх справ між суддями відбувається у звичайному порядку, встановленому законом. Водночас з урахуванням воєнного стану в Україні сформувалася категорія нагальних справ, які є актуальними для життєзабезпечення країни та наших громадян. Пов’язані вони, зокрема, з обороноздатністю, функціонуванням ЗСУ та правоохоронних органів, постачанням палива й продовольства, наданням громадянам комунальних послуг тощо. На мій погляд, такі справи мають розглядатися максимально оперативно. Ніхто не говорить про якісь преференції для них, але важливо, щоб їх було розглянуто в якомога коротші розумні строки, які визначить суддя в кожній конкретній справі.

— Чи надходять уже позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок воєнних дій? Якщо так, то які основні підстави таких позовів? Можливо, є відповідні судові рішення за наслідком розгляду цих позовів.

— Наразі про наявність реальних позовів, пов’язаних саме із цією війною, у провадженні господарських судів ще не відомо. Ми їх очікуємо. Без сумніву, найважливішим аспектом під час їх розгляду стане ретельне дослідження доказової бази та обґрунтованість розрахунків.

— Чи є якісь перешкоди в розгляді справ про банкрутство?

— Якихось особливих перешкод немає. Вони загальні для всіх, проте ще помножені на зазвичай велику кількість учасників провадження, що притаманно для цієї категорії справ. У таких умовах дуже складно поінформувати кількасот учасників, щоб вони були свідомими та з’явилися особисто або повідомили про розгляд за їх відсутності. Суди працюють, але наголошую, що є два проблемні моменти — повідомлення учасників та їх явка на судові засідання.

— Як вирішується питання надання доказів у випадках, коли державні реєстри не працюють?

— Державні реєстри — не єдине джерело доказів. Також є документи, які перебувають на руках у фізичних і юридичних осіб. Тобто будь-які документи, матеріали, які містять необхідні відомості, можуть бути подані до суду як докази. Виникає питання лише в реалізації принципу змагальності та в наявності доказів у протилежної сторони для спростування доводів опонента. Державні реєстри якоїсь додаткової сили не мають, хоча, безумовно, з ними було б легше працювати. Сподіваємося, що найближчим часом вони стануть уже доступні.

— Чи потребує законодавство України ще внесення змін для забезпечення здійснення правосуддя в умовах воєнного стану?

— Однозначно, потребує. І не лише в умовах воєнного стану. Спільна робоча група вже давно напрацювала пропозиції для парламенту, які б спростили та вдосконалили господарський процес, проте, на жаль, поки що вони залишаються на стадії обговорення. Зміни стосуються інструментів поширення судової інформації, зокрема способів повідомлення сторін і надіслання судових рішень не лише Укрпоштою, яка, до речі, сьогодні працює не всюди, а й із використанням засобів електронного та мобільного зв’язку. Адже електронний суд, на жаль, ще не на достатньому рівні, щоб витіснити паперову форму. Безумовно, ми будемо уважно ставитися до всіх випадків пропуску строків, розглядати і вирішувати питання щодо поважності причин цього, але запровадження в господарських судах альтернативних способів сприяло б більш оперативному й ефективному судовому захисту. На початку хоча б у зв’язках із юридичними особами.

Для господарських судів також було б не менш актуальним запровадження письмової форми розгляду справ у тих випадках, де її можна застосувати. Це лише сприяло би прискоренню судового розгляду та зменшенню кількості справ, які очікують розгляду. Якби господарські суди мали такі альтернативні можливості, то судовий захист прав юридичних осіб і громадян України був би оперативнішим та ефективнішим.

— Ви раніше працювали військовим суддею. На вашу думку, чи необхідно відновлювати систему військових судів?

— Система військових судів якраз є яскравим прикладом спеціалізації судів. А спеціалізація судів, як ми завжди наголошуємо, — це запорука якості судових рішень. Вважаю, що ми маємо достатньо підстав для того, щоб відновити функціонування таких судів. Проте протягом кількох тижнів і навіть місяців це зробити неможливо, оскільки необхідними є зміни в законодавстві, ретельна кадрова підготовка, навчання та підвищення кваліфікації кадрів. Хоча ми говоримо про це вже щонайменше 8 років і за ці роки могли б уже відбудувати повноцінну систему військових судів, які б успішно функціонували й демонстрували високі показники роботи. Більшість цивілізованих країн (зокрема, держави НАТО) давно мають військову юстицію в тій чи іншій формі.

За матеріалами "Юридична практика"