Припинення зобов’язання щодо суми основного боргу за поставлений газ

У справі 906/1357/20 суд першої інстанції ухвалою від 25.11.2022 закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмета спору.

Місцевий господарський суд мотивував ухвалу тим, що із урахуванням імперативних норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон №1639-IX) заборгованість Товариства перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу підлягає врегулюванню із метою погашення за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу підлягає реструктуризації згідно з визначеним у Законі №1639-IX механізмом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, залишив без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, якою було скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.11.2022 у даній справі.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові звертає увагу, що Законом №1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб’єктів ринку природного газу – заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов’язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Водночас Законом №1639-ІХ не передбачено припинення зобов’язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідача включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що свідчить про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1639-ІХ та частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб’єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами договору купівлі-продажу природного газу, юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо).

При цьому, саме по собі ухвалення Закону №1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов’язань сторін за договором купівлі-продажу природного газу, а також не вказує на відсутність у справі предмета спору.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 18.07.2023 року у справі №906/1357/20 можна ознайомитися за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/112369873.

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду,

секретар ІІ Судової палати  Алла Гудак