flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Договірні зобов’язання: розрахунок боргу

04 грудня 2023, 12:19

Маючи передбачений законом обов`язок на перевірку доказів, з`ясування фактичних обставин справи та встановлення правовідносин, що виникли між сторонами, суд зобов’язаний перевірити розрахунки, подані сторонами.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду погодився із позицією Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 26.04.2023 у справі № 902/759/22.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 217 460,98 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" (Відповідач-1) та гр.Ф. як поручителя за Договором (Відповідач-2).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що Відповідач-1 прострочив виконання зобов`язання перед Позивачем щодо повернення кредитних коштів за Договором, що є підставою для солідарного стягнення з обох Відповідачів суми боргу. Суму боргу позивач обґрунтовував умовами Договору, положенням чинного законодавства, а також неподанням Відповідачем-1 доказів на спростування позовних вимог, власного розрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

Північно-західний апеляційний господарський суд, дослідивши виписки з особових рахунків Відповідача-1 за Договором, надані Позивачем, встановивши, що заборгованість Відповідача-1 становить 476 093,77 грн., рішення суду першої інстанції про стягнення цієї суми залишив без змін та скасував його в частині стягнення 741367,21 грн., відповідно відмовив у цій сумі в позові. У своїй постанові зазначив, що маючи передбачений законом обов`язок на перевірку доказів, з`ясування фактичних обставин справи та встановлення правовідносин, які виникли між сторонами, суд першої інстанції ухилився від перевірки розрахунку, поданого банком, дослідження і оцінки його у сукупності з іншими доказами у справі, а саме виписками з особового рахунку ТОВ "Ремонтник" та дійшов необґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог, оскільки такий висновок зроблено судом без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду справи.

Повважавши що розмір заборгованості становить 1217460,98 грн., покликаючись на пункт 1.6 додаткової угоди № 1 до Договору, згідно з яким кредитування, що надається Відповідачу-1, стало можливим завдяки підтримці Європейського союзу в межах програми DCFTA Agreement Initiative East, Позивач подав Касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що спір у цій справі пов`язаний з визначенням розміру заборгованості за Договором, що підлягає стягненню. Відповідно, зміст касаційної скарги зводився до незгоди скаржника зі встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи. Водночас спір у цій справі пов`язаний з визначенням розміру заборгованості за Договором, що підлягає стягненню. Вказані доводи фактично спонукали Верховний Суд до оцінки доказів та їх додаткової перевірки.  Однак, суд наголосив, що особи, які звертаються до Верховного Суду з касаційними скаргами, мають зважати, що Верховний Суд є судом "права, а не факту", а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими Суд відхилив.

Верховний Суд вказав, що Скаржник, звертаючись з позовом до суду першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції на обґрунтування своїх вимог не посилався на операції щодо погашення боргу за Договором Європейським інвестиційним банком та акумулювання коштів з метою подальшого перерахунку. Також Скаржник не послався і не надав доказів того, що у цій справі: 1) грошові кошти стягуються з Відповідачів у інтересах Європейського інвестиційного банку або Європейського інвестиційного фонду (які діють спільно або окремо) та в рахунок покриття сум грошових коштів, сплачених на покриття кредитного ризику Скаржника за рахунок наданої гарантії; 2) Скаржник здійснює представництво Європейського інвестиційного банку або Європейського інвестиційного фонду (які діють спільно або окремо).  Отже, Верховний Суд повважав, що суд апеляційної інстанції правильно встановив розмір заборгованості Відповідача-1 за основним боргом перед Скаржником і саме таку суму грошових коштів Скаржник має право солідарно стягнути з Відповідача-1 (боржника) та Відповідача-2 (поручителя) з метою захисту та відновлення своїх порушених прав.

Верховний Суд виснував, що Північно-західний апеляційний господарський суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив усі наявні в матеріалах докази, у тому числі виписки з особових рахунків Відповідача-1 за Договором, надав їм відповідну оцінку, що знайшло відображення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Отже, доводи Скаржника, наведені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, відповідно підстав для скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду немає.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.11.2023 в справі № 902/759/22 можна ознайомитися за посиланням .

 

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду,

секретар ІІ Судової палати Алла Гудак