Питання відсутності правового зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги

Верховний суд постановою від 05.08.2024 залишив без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №902/1084/22.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, апеляційний господарський суд урахував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, надав оцінку наведеному у заяві прокурора обґрунтуванню та установив, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежитиме від тієї обставини, чи не відчужить відповідач спірні земельні ділянки, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборону вчиняти реєстраційні дії щодо них, безпосередньо пов’язане із предметом позову, не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, у тому числі відповідачів, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду і такі заходи забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Виходячи з положень статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правочину, суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції, забороняючи Фізичній особі, який не є стороною у справі виконувати договір іпотеки від 20.12.2023, укладений із Товариством, фактично поставив під сумнів правомірність укладення такого правочину та спонукав сторін до невиконання умов договору.

При оцінці необхідності забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співрозмірності наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення суд першої інстанції не врахував ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову, адже, ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного впливу на договір іпотеки укладений між Товариством та Фізичною особою.

Прокурор у заяві про забезпечення позову не навів належних доводів, які б свідчили про наявність зв'язку між запропонованим ним заходом забезпечення позову щодо заборони вчинення дій Фізичній особі та предметом позовних вимог та не обґрунтував доцільність вжиття таких заходів і адекватність обраного виду забезпечення позову вимогам його позовної заяви, оскільки предметом позову у цій справі є вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів, укладених між Товариствами та витребування земельних ділянок, у той час як заходи забезпечення позову стосуються виконання договору іпотеки, укладеного між Товариством та Фізичною особою. Тобто, відсутній правовий зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений прокурором спосіб та не обґрунтував, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження.

За результатами перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ним норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 05.08.2024 у справі №902/1084/22 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак