Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Північно-західний апеляційний господарський суд розглянув справу №906/661/24 за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до відповідачів: Виконавчого комітету Овруцької міської ради, Овруцької міської ради, Свято-Василівського жіночого монастиря, Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права власності, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право приватної власності.
Постановою від 15.05.25 р. Північно – західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Свято-Василівського жіночого монастиря на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.02.2025 р. у справі №906/661/24 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишено без змін.
Підставою звернення до суду з вказаним позовом прокурор зазначає факт протиправної реєстрації права приватної власності на пам’ятку культурної спадщини національного значення - монастирські споруди Свято-Василівського жіночого монастиря, що розташовані по вул. Василівській, 2а у м. Овруч, Коростенського району, а також факт бездіяльності уповноважених органів щодо захисту інтересів держави стосовно цього майна.
Прокурор вказує, що передача комплексу споруд Овруцького жіночого монастиря, які становлять архітектурну цінність та є пам’яткою архітектури національного значення у власність відповідачу на час прийняття рішення Житомирською обласною радою народних депутатів було законодавчо унеможливлено, що свідчить про протиправність рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради №82 від 23.03.2006. Доводить, що при прийнятті оспорюваного рішення Виконкомом не було враховано відсутність первинних документів, які б вказували на існування підстав для набуття права власності на спірний об'єкт, а також доказів створення цього майна, його набуття в установленому законом порядку, передачі спірного об'єкта з державної в приватну власність.
Зазначає, що за інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України до останнього жодні повідомлення про зміну форми власності пам’ятки національного значення не надходили, що є прямим порушенням ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Вказує, що на час прийняття рішення виконавчим комітетом Овруцької міської ради на Василівську церкву та монастирські споруди також поширювалась заборона на вибуття з державної власності як пам'ятки культурної спадщини, відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".
Овруцький Свято-Василівський жіночий монастир - діючий православний храм у місті Овручі, цінна давня археологічна, історико-архітектурна і сакральна пам’ятка міста та регіону. В основі монастирського ансамблю знаходиться Свято-Василівська церква, що разом із комплексом монастирських споруд, є пам’яткою архітектури національного значення.
Мурований храм святого Василія споруджено близько 1190 року князем Рюриком Ростиславичем на місці дерев’яної церкви, яку, за переказами, збудовано 997 року князем Володимиром Святославичем. Храм неодноразово зазнавав руйнувань.
У 1906 році було засновано жіночу громаду. Нинішня споруда - результат відновлення храму в 1907-1909 рр., виконаного за проектом відомого архітектора О.В. Щусєва (1873-1949 рр.). Всі надійні давні частини руїн храму було включено в нову кладку без змін, також збереглися фрагменти фресок 12 століття. Тоді ж за проектом архітектора В.Максимова збудовано двоповерховий корпус келій, трапезну та дзвіницю.
Споруди Василівського жіночого монастиря розташовані на південний схід від храму. Двоповерховий корпус келій, трапезну та дзвіницю виконано у формі псковської архітектури за проектом архітектора і художника В.Н. Максимова. Стилістика будівель келій відобразила тенденції в розвитку російської архітектури початку XX ст. з її пошуком архітектурно-просторового образу, характерного для національного зодчества.
У 1904 році Житомирське Володимиро-Василівське братство прийняло рішення про заснування при церкві Св. Василія жіночої чернечої обителі, яка б сприяла якнайшвидшій відбудові давньої святині. Жіноча община почала функціонувати з 1906 року, а 1910 року отримала статус монастиря.
У 1929 році монастир припинив діяльність. З приміщень монахині були відселені, а корпус з усіма будівлями був переданий військовій частині і використовувався як склад до 1934 року.
У 1934 році у вказаному корпусі був організований дитячий будинок, який проіснував до німецької окупації - червня 1941 року. В період німецької окупації 1941 року монастир відновив діяльність.
Церква Святого Василія і монастирські споруди, розташовані в Овручі за адресою вул. Василівська, 22, датовані XIІ-ХХ століття, є надзвичайно цінною і рідкісною історико-культурною пам’яткою. Архітектурний комплекс "Василівська церква та монастирські споруди" не занесений наразі до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, але перебуває на державному обліку як пам’ятка архітектури національного значення (постанова Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963 р., ох. №158).
За визначенням сучасних науковців церква Святого Василя в Овручі є комплексною пам’яткою архітектури і монументального мистецтва другої половини XII ст. має беззаперечну історичну, архітектурну, археологічну, мистецьку, естетичну цінність, і, безумовно, має перебувати під охороною держави, і, відповідно - під наглядом фахівців-реставраторів, що підтверджується історичною довідкою Національної академії наук України Інституту історії України №123/204 від 07.05.2024.
Відповідно до постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 12.05.1946 №113034630 і постанови Ради Міністрів УРСР від 12.08.1946 № 1414-78 "Про православні монастирі" виконком Житомирської обласної ради трудящих своєю постановою від 06.09.1946 №1318 зобов’язав виконком Овруцької районної ради депутатів трудящих передати монастирю націоналізовані будівлі на території монастиря на орендних засадах.
Згідно з рішенням виконкому Житомирської обласної ради депутатів трудящих від червня 1959 року, на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 17.06.1959 №914-45, з 24.06.1959 Овруцький жіночий монастир закрито, земля, житловий 2-х поверховий корпус, священицький житловий будинок і Василівська церква із ведення монастиря вилучено.
За п.2 указаного рішення виконкому Овруцької райради депутатів трудящих вилучені приміщення у монастиря, крім Василівської церкви, перебудували та переобладнати під дитячу лікарню.
У 1990 році відновлено богослужіння у Василівській церкві, а в подальшому відновлено жіночий монастир.
Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української PCP" обліковується пам’ятка архітектури національного значення - Василівська церква і монастирські споруди (охоронний номер 158) ХІІ-ХХ ст., а саме Церква Св. Василія (охоронний номер 158) 1190-1909 рр., Корпус келій Василівського монастиря з дзвіницею (охоронний номер 158) 1907-1909 рр., м. Овруч, вул. Василівська, буд. 2.
Рішенням Житомирської обласної ради народних депутатів № 321 від 20.11.1991 "Про реєстрацію статутів релігійних об’єднань, християнського братства "Філадельфія" і біблійної школи, передачу культових споруд і будівництво нових церков" зареєстровано статут черничої громади православного Овруцького жіночого монастиря та передано цьому релігійному об’єднанню в безоплатне користування комплекс споруд Овруцького жіночого монастиря, з додержанням правил охорони пам’яток вітчизняної історії та культури.
Державним комітетом України у справах релігій відповідно до свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної організації №50 від 31.08.2004 затверджено статут Свято-Василівського жіночого монастиря Овруцької єпархії Української православної церкви, діяльність якого розповсюджується на територію м. Овруч, Житомирської області. Керівний орган релігійної організації розташований за адресою: 11101, Житомирська область, м.Овруч, вул. Пролетарська, 2 (дата державної реєстрації 20.11.1991).
В подальшому, на підставі протоколу зборів Духовного Собору Свято-Василівського жіночого монастиря м. Овруч "Про передачу нерухомого майна у власність монастиря м. Овруч, вул. Пролетарська 2а", 23.03.2006 виконавчим комітетом Овруцької міської ради прийнято рішення №82 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності у юридичних та фізичних осіб" та надано дозвіл на оформлення права власності на приміщення по вул. Пролетарській (на даний час Василівська), 2а за Свято-Василівським жіночим монастирем Овруцької єпархії Української православної церкви .
На підставі вказаного рішення Овруцькою міською радою 12.06.2006 Свято-Василівському жіночому монастирю Овруцької єпархії Української православної церкви видано свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ 368371 на нерухоме майно - домоволодіння жіночого монастиря за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м. Овруч, вул. Пролетарська, 2а.
До Державного реєстру прав власності на нерухоме майно 12.06.2006 за реєстраційним номером майна 15044976 внесено відомості, про реєстрацію домоволодіння жіночого монастиря за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м. Овруч, вул. Пролетарська, буд. 2а за Свято-Василівським жіночим монастирем Овруцької Єпархії Української православної церкви (код ЄДРПОУ 22049403) на праві приватної власності. Підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності, серії ЯЯЯ 368371, 12.06.2006 Овруцька міська рада, рішення виконкому від 23.03.2006 за №82.
Апеляційний господарський суд підтримав Рішення Господарського суду Житомирської області, яким було позов Керівника Коростенської окружної прокуратури задоволено. Ухвалено усунути перешкоди державі в особі Житомирської військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом: скасування державної реєстрації права приватної власності на домоволодіння жіночого монастиря за Свято-Василівським жіночим монастирем Овруцької єпархії Української православної церкви; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради від 23.03.2006 № 82 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності у юридичних та фізичних осіб", в частині прийняття рішення про оформлення права власності на приміщення за Свято-Василівським жіночим монастирем Овруцької єпархії Української православної церкви; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 12.06.2006, ЯЯЯ 368371 виданого Овруцькою міською радою на нерухоме майно домоволодіння жіночого монастиря за Свято-Василівським жіночим монастирем Овруцької єпархії Української православної церкви.
У своїй судовій практиці Верховний Суд звертає увагу на те, що Україна є учасницею Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Convention Concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage), прийнятої у 1972 році, а 19 вересня 2013 року Верховною Радою України ратифікована Рамкова конвенція Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства (Council of Europe Framework Convention on the Value of Cultural Heritage for Society), підписана Україною 31 жовтня 2007 року, якою зобов’язалася зберігати, захищати та популяризувати її для майбутніх поколінь, та закріпила відповідні зобов’язання у частині четвертій та п’ятій статті 54, статті 66 Конституції України.
Разом з тим слід зазначити, що рішення судів про повернення історичних споруд у власність держави не вплине на діяльність релігійної організації.
Жіночий монастир Овруцької єпархії Української православної церкви для продовження своєї діяльності може отримати Василівську церкву та монастирські споруди інших правових підставах. Держава може надати релігійній громаді ці споруди у постійне користування, про що має прийняти відповідне рішення центральний орган виконавчої влади згідно ст. 18 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Ця стаття закону визначає, що пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Секретар ІІ Судової палати
Північно-західного апеляційного
господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА
_03_03.png)
