Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
В Огляді Верховним Судом висвітлено окремі питання та сформульовано правові висновки у справах про банкрутство, справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, справах щодо корпоративних спорів, земельних відносин та права власності. До прикладу
у справах про банкрутство
Належним моментом початку перебігу позовної давності до вимог про витребування боржником в межах провадження у справі про банкрутство майна, відчуженого у процедурах банкрутства, є день укладення договору купівлі-продажу спірного майна між боржником та набувачем (переможцем аукціону) за результатами проведення аукціону з продажу майна боржника у процедурі банкрутства, а не день набрання чинності судового рішення про визнання недійсними результатів аукціону та договору з продажу спірного майна (постанова СП КГС ВС від 14.05.2025 у справі №15/68- 10(902/1563/23));
Заміна кредитора у справі про банкрутство його правонаступником є неможливою до остаточного вирішення судом питання щодо визнання/відмови у визнанні кредиторських вимог первісного кредитора, оскільки вирішення питання правонаступництва прямо залежить від того, чи будуть визнані відповідні кредиторські вимоги та в якому розмірі (постанова КГС ВС від 19.06.2025 у справі № 922/831/23);
Мирова угода та розстрочення виконання судового рішення є різними правовими інститутами, що регулюються відповідно статтями 192 та 331 ГПК України. Встановлення у мировій угоді графіку платежів, у тому числі на строк, що перевищує один рік, не заборонено ГПК України, а є виявленням взаємоузгодженої волі сторін. Законодавчі обмеження щодо строку розстрочення виконання судового рішення, встановлені ч. 5 ст. 331 ГПК України, не поширюються на умови мирової угоди (постанова ОП КГС ВС від 06.06.2025 у справі № 917/141/24);
у справах щодо корпоративних спорів
Належним та ефективним способом захисту порушеного права особи, яка була неправомірно виключена зі складу учасників, якщо після її виключення змінився розмір статутного капіталу та склад учасників, є визначення розміру статутного капіталу та часток учасників з урахуванням названих змін. Рішення суду про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників не має ретроспективної дії. Суд, ухвалюючи таке рішення, має врахувати всі ті зміни, які відбулися у товаристві з дати події, внаслідок якої, з погляду позивача, були порушені його права (ухвалення рішення про виключення учасника, внесення змін до статуту тощо) (постанова КГС ВС від 27.05.2025 у cправі № 911/1484/23);
Правочин щодо розпорядження спільним майном подружжя (акціями), вчинений одним із подружжя без згоди іншого, може бути визнаний недійсним за позовом іншого з подружжя. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя на відчуження подружнього майна, що є підставою для визнання правочину недійсним. Презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого встановлена на користь добросовісного набувача, але правочин може бути визнаний недійсним, якщо третя особа (контрагент) знала чи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і другий з подружжя не надав згоди на відчуження (постанова КГС ВС від 12.06.2025 у cправі № 756/59/20);
Належним відповідачем у спорі щодо відшкодування позивачам збитків, завданих вилученням у них майна, переданого до статутного капіталу товариства, є суб’єкт господарювання, від якого позивачі набули право на майно (постанова КГС ВС від 17.06.2025 у cправі № 910/19210/15);
у справах щодо земельних відносин
Режим рибогосподарської експлуатації або дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів не можуть бути правовстановлювальними документами, якими надається право користування водними об’єктами чи землями водного фонду, і вони не визначають правових підстав користування цими об’єктами задля аквакультури (риборозведення). Здійснення такої діяльності на водному об’єкті без отримання земельної ділянки у власність (для замкнених водойм до 3 га), постійне користування (державними водогосподарськими / рибогосподарськими підприємствами, установами, організаціями) або в установленому ЗК України чи Законом України «Про аквакультуру» порядку користування на умовах оренди рибогосподарських водних об’єктів (їх частин, які визначаються координатами відведеної акваторії) є незаконним. При цьому слід ураховувати, що стосовно передачі в оренду водосховища комплексного призначення у ст. 51 ВК України встановлено заборону (постанова СП КГС ВС від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23).
Детальніше за посиланням.
_03_03.png)
