Спосіб захисту – позиція Верховного Суду

Керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Волочиської міської ради Хмельницької області (далі  –  відповідач 1), Приватного підприємства “Аграрна компанія 2004” (далі  –  відповідач 2), у якому, просив визнати недійсним рішення Поповецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області від 18.09.2019 №25/38-2019 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для обслуговування нежитлових будівель (ферм) приватному підприємству “Аграрна компанія 2004”.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду щодо застосування ефективних способів судового захисту права власності у сфері земельних відносин.

Верховний суд наголосив, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) “юридично” - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, інші вимоги власника, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неналежними.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив.

Отже, власник, майна яке вибуло з його законного володіння, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

У цій  справі, що переглянута у касаційному порядку Верховним Судом, прокурор посилався на ту обставину, що, прийнявши рішення про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, Поповецька сільська рада фактично позбавила територіальну громаду права на отримання за користування нею того чи іншого доходу в місцевий бюджет.

За встановлених у цій справі обставин, заявлена позовна вимога  про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування не призведе до ефективного   відновлення права, яке прокурор вважає порушеним, оскільки її задоволення не призведе до тих наслідків, яких прокурор бажав досягнути,  звернувшись до суду із даним позовом.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2025 року у справі №924/354/22 можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/131535011

Секретар ІІ Судової палати

Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА