Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судовий спір у справі № 902/388/18 виник із кредитних правовідносин, що склалися ще у 2007 році між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПП «ТУФ «Феріде». На забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами сторони уклали договір іпотеки, предметом якого стало нерухоме майно у місті Вінниці, зокрема об’єкт незавершеного будівництва та згодом збудований готельно-розважальний центр «Феріде Плаза».
У 2018 році банк звернувся до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням боржником кредитних зобов’язань. Відповідачем у справі виступало ПП «Феріде Плаза» як власник майна, а серед третіх осіб — ПП «Іствін», яке на той момент було іпотекодержателем іншого обсягу майна та брало участь у справі з огляду на свій юридичний інтерес.
Суть проблеми зводилася до того, чи може новий власник іпотечного майна, який не є боржником за основним зобов’язанням і не набував статусу правонаступника юридичної особи у класичному розумінні, вважатися боржником у виконавчому провадженні за рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Додаткову складність створювало те, що новий власник майна був залучений до справи як третя особа та під час розгляду справи по суті набув право власності на предмет іпотеки, однак не повідомив суд про зміну свого правового статусу.
Господарський суд Вінницької області, розглядаючи заяву про заміну боржника, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Суд першої інстанції виходив із того, що процесуальне правонаступництво можливе лише за умови доведеного переходу матеріальних прав та обов’язків, а сам по собі перехід права власності на об’єкт нерухомості не свідчить про правонаступництво між попереднім і новим власником у розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України. Місцевий суд зазначив, що у справі відсутні докази реорганізації боржника або заміни сторони у зобов’язанні, а тому відмовив у заміні боржника у виконавчому провадженні.
Північно-західний апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов протилежного висновку та задовольнив заяву про заміну боржника. Апеляційний суд виходив із положень статті 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких іпотека зберігає чинність незалежно від зміни власника майна, а до особи, яка набула право власності на предмет іпотеки, переходять усі права та обов’язки іпотекодавця. Суд наголосив, що звернення стягнення на предмет іпотеки має речову природу та фактично спрямоване на майно, а не на конкретну особу боржника. За таких обставин перехід права власності на обтяжене іпотекою майно зумовлює заміну іпотекодавця у матеріальних правовідносинах, що є достатньою підставою для процесуальної заміни боржника у виконавчому провадженні. Апеляційний суд також урахував, що новий власник майна був обізнаний про наявність іпотеки та судового спору і брав участь у справі як третя особа.
Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу, погодилася з висновками суду апеляційної інстанції та залишила його постанову без змін. У своїй постанові від 03.12.2025 у справі №902/388/18 Велика Палата наголосила, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального правонаступництва і можливе у випадку переходу прав та обов’язків у матеріальних правовідносинах. При цьому у спорах про звернення стягнення на предмет іпотеки вирішальне значення має речова природа таких вимог. Велика Палата підтвердила усталений у судовій практиці підхід, за яким звернення стягнення на предмет іпотеки розглядається як різновид речового позову, який «слідує за річчю» та може бути звернений до будь-якого її власника незалежно від зміни особи іпотекодавця.
Окрему увагу Велика Палата приділила процесуальній поведінці ПП «Іствін». Суд зазначив, що особа, яка була залучена до участі у справі як третя особа і під час розгляду справи набула права власності на предмет іпотеки, зобов’язана добросовісно повідомити суд про такі обставини. Неповідомлення суду про набуття прав на спірне майно позбавляє таку особу можливості посилатися на відповідні обставини на стадії вирішення питання про заміну боржника у виконавчому провадженні. За висновком Великої Палати, остаточне судове рішення у справі фактично було ухвалене щодо прав та обов’язків ПП «Іствін», а заміна боржника лише формалізувала той правовий стан, який уже склався внаслідок переходу права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що перехід права власності на предмет іпотеки тягне за собою перехід усіх прав та обов’язків іпотекодавця до нового власника, а звернення стягнення на предмет іпотеки має речову природу та не залежить від особи боржника. Цей висновок є послідовним продовженням усталеної практики Верховного Суду та має істотне значення для однакового застосування норм права у спорах, пов’язаних із заміною сторін у виконавчому провадженні в іпотечних правовідносинах.
Детальніше із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду можна ознайомитись у Постанові за наступним посиланням.
Заступник голови Північно-західного
апеляційного господарського суду, суддя Алла ГУДАК
_03_03.png)
