ВП ВС скаже хто поверне гроші в разі визнання торгів недійсними

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Управління державної казначейської служби у Печерському районі міста Києва, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути: солідарно з АТ «УкрCиббанк» і ТОВ «Кей-колект» 3 332 113,95 грн, з яких сума основного боргу - 1 091 816,53 грн; інфляційні втрати - 1 383 924,44 грн; 3 % річних - 135 863,85 грн; проценти - 720 509,17 грн; з ГУЮ у м. Києві витрати за проведення виконавчих дій у розмірі 103,22 грн; та з УДКС у Печерському районі м. Києва виконавчий збір у сумі 109 181,65 грн. Позов мотивований тим, що 27 вересня 2013 року він прийняв участь в прилюдних торгах щодо реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . За результатами проведення торгів його визнано переможцем і укладено з ним договір № 1013378 від 29 липня 2013 року про продаж зазначеного об`єкта нерухомого майна. На виконання договору 27 вересня 2013 року він сплатив на користь ГУЮ у м. Києві 1 201 101,40 грн.

Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 24 листопада 2022 року провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до ГУЮ у м. Києві про стягнення грошових коштів, закрив. Рішенням від 09 грудня 2022 року Печерський районний суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з АТ «УкрCиббанк» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 1 911 863,77 грн, з яких: основний борг  у розмірі 1 091 816,53 грн, індекс інфляції на суму заборгованості в розмірі 730 757,59 грн та 3% річних у розмірі 89 289,65 грн. Стягнув з УДКС у Печерському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 виконавчий збір у виконавчому провадженні у сумі 109 181,65 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 19 вересня 2024 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішення цієї справи безпосередньо впливає на інтереси УДВС ГУЮ у м. Києві або його правонаступника (у випадку його реорганізації/ліквідації), який є продавцем з торгів квартири за угодою, визнаною недійсною на підставі судового рішення, проте він не брав участі в цій справі як належний співвідповідач, тому в позові має бути відмовлено саме з цієї підстави.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.

У цій справі позивач (переможець прилюдних торгів, які надалі визнані недійсними, а придбане майно витребуване в нього боржником) звернувся до суду з позовом до АТ «УкрСиббанк» (стягувач), ТОВ «Кей-Колект» (особа, якій АТ «УкрСиббанк» відступило відповідне право вимоги до боржника), УДКС у Печерському районі м. Києва, як безпосередніх отримувачів сплачених ним коштів, які просив стягнути з них у відповідних частках.

Згідно зі статтею 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що з аналізу статей 655, 658 ЦК України вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17).

За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України)

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України

Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду в подібних справах, коли продавцем арештованого майна боржника виступав орган державної виконавчої служби, виходив з того, що належним відповідачем за такими вимогами є саме орган державної виконавчої служби, а не держава України (постанови від 24 лютого 2021 року в справі № 285/3523/18, від 02 червня 2021 року в справі № 552/5052/20, від 14 липня 2021 року в справі № 161/2823/19, від 26 квітня 2023 року у справі № 200/15881/17).

Проте в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2020 року в справі № 906/775/17 суд вважав, що оскільки орган державної виконавчої служби є продавцем майна за наслідком примусового продажу майна боржника, належним відповідачем / боржником у такому зобов`язанні в повній сумі сплачених переможцем коштів є держава Україна.

Ключова правова проблема справи: Покупець фактично залишився і без грошей, і без майна. Коли він звернувся з позовом про повернення коштів до стягувача, казначейства та виконавців, виникла юридична колізія між різними судовими інстанціями та палатами Верховного Суду.

Тому без відступу від висновку, викладеного в наведеній постанові Верховного Суду, колегія суддів позбавлена можливості ухвалити остаточне рішення в ній.

Саме Велика Палата має визначити, хто зобов'язаний відповідати за повернення коштів покупцеві після визнання торгів недійсними – органом державної виконавчої служби чи державою України. До винесення рішення Великою Палатою питання про належного відповідача залишається відкритим.

З повним текстом ухвали ВП ВС від 30.09.26р у справі  №757/8045/17-ц  можна ознайомитись за посиланням.

Секретар ІІ Судової палати

Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА