Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.
Велика Палата Верховного Суду підтримала постанову Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 28.11.2018 року у справі № 924/478/18, залишивши її без змін.
До Господарського суду Хмельницької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Рієлтер 7К» з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», державних реєстраторів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради. Позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих державними реєстраторами (відповідачами у справі), на підставі яких було зареєстроване право власності на нежилі приміщення, що були отримані Банком в іпотеку за умов іпотечних договорів, укладених між Позивачем та Банком.
Позивач зазначав, що реєстрація за ПАТ «Дельта банк» права власності припинила право власності на належне йому на праві власності майно, що суперечить вимогам частини першої статті 35 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127; він не отримував від ПАТ «Дельта банк» письмову вимогу про усунення порушень, яка мала бути йому надіслана іпотекодержателем. При цьому обставини, що підтверджують сплив встановленого вказаними нормами права тридцятиденного строку після отримання позивачем зазначеної вимоги, є однією з підстав, за наявності якої могла відбутися державна реєстрація права власності на підставі іпотечних договорів.
Господарський суд Хмельницької області у хвалою від 30 липня 2018 року закрив провадження у даній справі в частині позовних вимог до державних реєстраторів, залучивши цих державних реєстраторів до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ПАТ «Дельта банк». Крім того, суд першої інстанції залучив до участі у справі співвідповідачем Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (далі - Управління).
Ухвалою від 5 жовтня 2018 року Господарський суд Хмельницької області закрив провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшовши висновку, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду у зв`язку з тим, що позивач оскаржує лише реєстраційні дії і не ставить вимог щодо визнання права власності на нежилі приміщення, які стали підставою вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 28 листопада 2018 року скасував ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 жовтня 2018 року, а матеріали справи направив до місцевого господарського суду для продовження розгляду, зазначивши, що в цьому випадку спір має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням або загрозою порушення майнового приватного права, зокрема права власності на об`єкти нерухомого майна. Здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за ПАТ «Дельта банк» мало наслідком припинення прав позивача на об`єкти нерухомого майна і виникнення такого права у відповідача, а відтак між сторонами вбачається спір, який, з урахуванням суб`єктного складу, має ознаки господарського спору.
До Суду касаційної інстанції із касаційною скаргою звернувся Банк ПАТ «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - уповноважена особа Фонду). На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що у цій справі позивач оскаржує лише реєстраційні дії і не ставить вимог щодо визнання права власності на нежилі приміщення, які стали підставою вчинення оскаржуваних реєстраційних дій. Тому ця справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Розглянувши касаційну скаргу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 р. погодилася з висновками Північно-західного апеляційного господарського суду про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, вказавши, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При цьому, Велика Палата покликається на статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), пункти 1 та 7 частини першої статті 3 КАС України, статтю 17 КАС України.
Водночас зазначила, що помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Спір, що розглядається у даній справі, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Управління, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не мало публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті Управлінням оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача. 4.15. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за ПАТ «Дельта банк» є захистом прав позивача на такі об`єкти нерухомості від їх порушення іншою особою.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об`єкти нерухомого майна, які до цього перебували у власності позивача. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому вони мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на це нерухоме майно. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18 червня 2019 у справі № 924/478/18 можна ознайомитися за посиланням http://reestr.court.gov.ua/Review/82997455 .
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак