Належний відповідач за вимогою про знесення самочинного будівництва

Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю магазину "Дитячий світ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" про зобов`язання відповідачів за свій власний рахунок знести самовільно побудовану будівлю, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі.

В подальшому прокурор подав заяву про залучення співвідповідача та заяву про зміну предмету позову, в якій просив залучити в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" та зобов`язати трьох відповідачів за свій власний рахунок знести самовільно побудовану будівлю.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.05.2023 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 13.02.2024 у справі №906/205/22 Верховний Суд залишив без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 22 травня 2023 року по справі №906/205/22.

Нормами ст. 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

За змістом ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3).

Відповідний об’єкт самочинного будівництва може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. При цьому судами зазначено про відсутність в даній справі належних та допустимих доказів, що необхідні для доведення підставності звернення прокурора з відповідним позовом, що в свою чергу, є підставою для відмови в його задоволенні.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріали справи не містять дозвільних документів на будівництво об`єкта - прибудови будівлі до задньої частини нежитлової будівлі, тому з огляду на положення статті 376 Цивільного кодексу України вказана, є самочинним будівництвом. Водночас Суд зазначає, що за наявними у справі доказами не доведено, що самочинна  побудована будівля, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі розміщена  на земельній ділянці, якою користується відповідач-1 та що це товариство є особою, яка здійснила самочинне будівництво; також за наявними у справі доказами судом не встановлено, що особою, яка здійснила самочинне будівництво будівлі є відповідач-2 або відповідач-3. Відтак, Суд дійшов висновку, що оскільки за наявними у справі доказами не встановлено, що вказані товариства достеменно здійснили самочинне будівництво - не встановлено фактичного належного відповідача за вимогою про знесення самовільно побудованої будівлі, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі.

Відтак, суди дійшли висновку, що оскільки за наявними у справі доказами не встановлено, що вказані товариства достеменно здійснили самочинне будівництво - не встановлено фактичного належного відповідача за вимогою про знесення самовільно побудованої будівлі, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі, з урахуванням чого відмовили у задоволенні позовних вимог.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №906/205/22 можна ознайомитися за посиланням .

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак