Залишення без розгляду позову на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України); а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 202 ГПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

В силу ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Постановою від 26.03.2024 у справі №903/614/23 Верховний Суд залишив без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, якою скасовано ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.09.2023, якою позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі ради залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі ради без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України виходив з того, що прокурор та позивач у судове засідання 20.09.2023 не з’явилися, про причини своєї неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи та оригіналів доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні не надали, що перешкоджало вирішенню цього спору. 

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що явка прокурора у судове засідання 20.09.2023 не визнавалася обов'язковою; крім того він брав участь у попередніх судових засіданнях, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань та здійснював під час розгляду цієї справи відповідні дії, що не може свідчити про втрату інтересу до її розгляду. Також прокурор навів обставини через які не надав належним чином засвідченої копії та оригіналу договору оренди землі, чому суд першої інстанції не надав жодної оцінки. На думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд також не обґрунтував яким чином відсутність таких документів перешкоджає з’ясуванню обставин, які мають значення для вирішення спору, на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, звертає увагу, що учасники судового процесу та їх права та обов’язки визначаються главою 4 розділу І ГПК України.

Статтею 226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду за п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 сформулював висновок, що залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв’язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез’явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності (такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 904/11028/15 (904/6582/21).

При цьому зміст ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез’явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов’язковою (див. постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21).

У постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3616/15 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду також зауважив, що наведені положення ст. ст. 202, 226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Також, здійснюючи тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, Верховний Суд (постанови від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 17.05.2023 у справі № 910/23821/15) зазначав, що залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/13094/17).

Залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду, серед іншого, через ненадання останнім та позивачем витребуваних оригіналів документів, доданих до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні, суд першої інстанції, як правильно встановив суду апеляційної інстанції, не здійснив належної оцінки наданому прокурором листу та доданим до нього відповідним документам, в якому останній обґрунтував причини неможливості надання ним суду, зокрема оригіналу та належним чином засвідченої копії договору оренди землі з незалежних від нього причин та не дав їм належної оцінки щодо поважності/неповажності цих причин. Не врахував при цьому і того, що за ухвалою господарського суду від 05.09.2023 було зобов’язано саме відповідача та третю особу надати суду належним чином засвідчену копію договору оренди землі, укладеного між Відділом Держземагентства та третьою особою, а також оригінал вказаного договору для огляду у судовому засіданні, а не прокурора чи позивача.

Верховний Суд зазначає, що особа не може бути примушена до дій, обов'язок щодо вчинення яких покладено не на неї, а їх не виконання не може бути обставиною для залишення позову цієї особи без розгляду з цієї причини.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №903/614/23 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду,

секретар ІІ Судової палати Алла Гудак