Перебіг строку дії договору оренди землі

Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон №161-XIV) у редакції Закону України №340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (далі - Закон №340-IX), а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним. Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права.

Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону №161-XIV у редакції Закону №340-IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону №161-XIV, не змінюють визначеного в Законі №161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.03.2024 у справі №902/1207/22 відступила від висновків КЦС ВС, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №447/2461/20, оскільки вони зроблені щодо договору оренди землі, підписаного сторонами 08.07.2020, тобто після набрання чинності змін до Закону №161-XIV, внесених Законом №340-IX (16.01.2020), та суперечать викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про значення державної реєстрації речового права оренди землі, а також про застосування імперативних норм абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону №161-XIV у редакції Закону №340-IX, які встановлюють для сторін договору оренди землі межі реалізації свободи договору в питаннях визначення на власний розсуд істотних умов та правил обчислення строку дії такого правочину.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №902/1207/22 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак