Водний об’єкт у межах земельної ділянки, що є об’єктом користування за договором, як істотна умова договору

До Господарського суду Вінницької області звернувся  Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Вінницької обласної військової адміністрації із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в якому просив визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного між відповідачами, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" повернути ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га з розміщеним на ній водним об`єктом розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній військовій адміністрації за актом приймання-передачі.

Господарський суд першої інстанції позов задовольнив частково, зокрема, визнав недійсним пункт 2 оскаржуваного договору в частині передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" водного об`єкта ставка загальною площею 7,7 га, та зобов`язав його повернути цей водний об`єкт розпоряднику земельної ділянки – Вінницькій обласній військовій адміністрації за актом приймання-передачі.
Суд мотивував рішення тим, що в матеріалах справи відсутні докази погодження землекористувачем та надання згоди власником земельної ділянки, на якій розміщений водний об’єкт (ставок), на його передачу в тимчасове користування. Тому саме у цій частині зміст оспорюваного правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, що в силу частини першої статті 203, частини першої статті 215 названого Кодексу є підставою для визнання договору недійсним у частині передачі в користування відповідачу 1 водного об’єкта, а, відповідно, і для його зобов’язання повернути цей об’єкт позивачу 2, як уповноваженому органу.

Північно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові та ухвалив в цій частині нове рішення, яким позов задоволив. За наслідками розгляду апеляційна інстанція виснувала, що неможливо визнати недійсним спірний правочин лише у визначеній частині, оскільки неправомірна передача у тимчасове користування водного об’єкта (ставка), як частини усієї земельної ділянки, яка надавалася у користування за спірним договором, свідчить про недійсність істотної умови цього договору – об’єкта користування, а отже і про його недійсність в цілому.

Верховний Суд погодився із висновком Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеним у постанові від 17.06.2025 в справі № 902/1061/24.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2025 року у справі № 902/1061/24 можна ознайомитися за посиланням.

Заступник голови Північно-західного апеляційного господарського суду
Алла ГУДАК