Огляд правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо питань, пов’язаних зі сплатою судового збору та розподілу судових витрат за 2019-2020 роки
Постанова ВП ВС від 26.02.2019 у справі №907/9/17
Позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. (Здійснено відступ від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 23 січня 2018 року у справі № 2-340/461/16-ц).
Постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 545/1149/175-ц
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Ця норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Необхідно враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постанова ВП ВС від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Заявлені вимоги позивача про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар ґрунтуються на наявності грошових вимог Національної ради до ТОВ «Новітнє обладнання», що виникли на підставі відповідного договору. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача.
Отже, позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.
Стосовно розміру ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру Велика Палата Верховного Суду не погодилась з правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 922/1992/18 щодо визначення розміру судового збору та відступила від них.
Постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц
Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріюреальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.
Щодо своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу
Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
До касаційної скарги відповідачка не долучила новий розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу та не додала його впродовж усього касаційного провадження.
Вже після прийняття постанови у цій справі і після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, відповідачка надала новий розрахунок понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, який доповнила витратами на суму 50 894,40 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідачка пропустила строк для подання доказів понесених витрат. При цьому у своєму клопотанні від 22 листопада 2019 року відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску.
Щодо оплати вартості вчинених адвокатом дій, необхідних для представництва інтересів клієнта
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.
Зокрема, не можна вважати такими, що пов`язані саме з розглядом справи, складання та подачу скарг на ім`я голови Дніпровського районного суду міста Києва, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, які відсутні у матеріалах справи № 755/9215/15-ц.
Крім того, з наданої відповідачкою довідки-розрахунку вбачається, що адвокат виконав відповідно до пункту 2.3 договору № 05.8 про надання правової допомоги від 05 серпня 2014 року: складання та подача до суду промови в судових дебатах 04 листопада 2015 року (пункт 16 довідки-розрахунку); складання та подача до суду промови в судових дебатах 31 березня 2016 року (пункт 22 довідки-розрахунку); складання адвокатського запиту відносно дати розгляду заяви про перегляд (пункт 35 довідки).
Однак, за твердженням представника позивачки у запереченнях, подання таких документів ЦПК України не передбачено, що фактично свідчить про штучне збільшення обсягу робіт адвоката за рахунок подачі таких документів.
Велика Палата Верховного Суду вважає заперечення помилковим.
Складання та подання таких документів прямо не передбачено ЦПК України, однак виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Щодо оплати як адвокатських послуг складання документів безпосередньо відповідачкою
Посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.
Щодо інших витрат на правничу допомогу, зазначених у довідці-розрахунку № 01, заперечень від позивачки чи від її представника не надійшло.
Постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18
Виключна правова проблема "Щодо відсутності чітких правових підходів у питанні можливості віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху»" (з відступленням).
1) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
2) Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
3) Суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
⚠️ Відступлення:
Постанова ВС від 10.07.2019 по справі № 912/2391/16 (№ в ЄДРСР 83058848);
Постанова ВС від 03.07.2019 по справі № 757/20995/15-ц (№ в ЄДРСР 83203381);
Постанова ВС від 12.06.2018 по справі № 462/9002/14-ц (№ в ЄДРСР 75003682);
Постанова ВС від 12.06.2018 по справі № 462/9002/14-ц (№ в ЄДРСР 76022516);
Постанова ВС від 22.05.2018 по справі № 826/8107/16 (№ в ЄДРСР 74203997).
_03_03.png)
