Оскільки у договорі в реквізитах сторін вказано банківський рахунок, формат номеру якого був сформований згідно вимог, затверджених вже після укладення договору, відповідно такий договір не міг існувати. Отже, кошти, отримані за таким договором, є такими, що отримані за відсутності відповідної правової підстави.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновком Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеним у постанові від 04.06.2020 в справі № 906/1216/19.
До господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця С. безпідставно отриманих коштів. Позивач вказував, що позивач в період з 26.06.2017 по 01.10.2019 займав посаду директора ТОВ "Горбулівське", тобто діяв як виконавчий орган товариства згідно зі ст.ст.92, 97, 99 ЦК України. У зв`язку із вступом на посаду нового директора було розпочато внутрішню перевірку господарсько-фінансового стану товариства, за результатом якої встановлено, що в період з 14.01.2019 по 27.06.2019 ТОВ "Горбулівське" здійснено на користь підприємця С. платежі на загальну суму 143000,00 грн., у банківських виписках в реквізитах зазначено про призначення платежу "оплата за оренду виробничого приміщення згідно діючого договору".
Судом встановлено, що у договорі оренди від 27.12.2018 та актах приймання-передачі в розділі про реквізити сторін вказаний банківський рахунок відповідача з застосуванням Правил формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні, які почали діяти для формування номеру банківського рахунку з 05.09.2019, тобто вже після дати укладення самого договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 24.12.2020 зазначив, що скаржником (відповідачем) не спростовано у касаційній скарзі висновок Північно-західного апеляційного господарського суду про те, що договір і акти як письмові докази створені вже після 05 серпня 2019 року, коли підприємець С. відкрив у банку відповідний рахунок, і такі докази не існували на дати, зазначені у договорі і акті приймання-передачі, а також на час виконання платежів на суму 143000 грн., які є предметом спору.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено що договір оренди від 27.12.2018 не існував на дату виконання платежів на суму 143000 грн., які є предметом спору, колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України, погодилася з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про те, що перераховані відповідачу кошти у загальній сумі 143000,00 грн. були отримані ним за відсутності відповідної правової підстави і мають бути повернуті позивачеві.
Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги фізичної особи-підприємця С. дійшла до висновку про те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2020 року в справі № 906/1216/19 можна ознайомитися за посиланням.
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак
_03_03.png)
