Північно-західний апеляційний господарський суд

03 лютого 2021, 10:08

Враховуючи предмет і підстави заявленого позову, а також те, що відповідачами є органи державної влади та місцевого самоврядування, позивач у справі звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву подано про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу державної влади й органу місцевого самоврядування.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши справу № 924/159/14 (постанова від 29.12.2020).

Скаржник – Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" оскаржував до Верховного Суду ухвалу суду першої інстанції (посилання) та постанову апеляційної інстанції (посилання), якими по суті йому було повернуто позовну заяву з підстави несплати у повному обсязі судового збору як за позовну вимогу майнового характеру.

Скаржник, звернувшись до суду в межах справи про банкрутство, в якій він є боржником, до позивачів – Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Хмельницької міської ради, Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України та з Хмельницької міської ради солідарно майнової шкоди (збитків) у розмірі 134904728,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020 у справі №924/159/14 позовну заяву та додані до неї документи повернуто ТОВ "Октант-центр".

Місцевий суд зазначив, що ухвалою від 11.02.2020 позовну заяву ТОВ "Октант-центр" залишено без руху та встановлено ТОВ "Октант-центр" строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду договору про надання правничої (правової) допомоги або довіреності, які б підтверджували наявність у адвоката Афадєєва В.В. повноважень на підписання позовної заяви, а також з метою подання до суду доказів сплати судового збору на суму 668 508 грн.

Разом з тим, зазначені недоліки скаржником усунуто не було, тому місцевий суд, з урахуванням положень статті 174 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з доданими до неї документами позивачу.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.06.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020 у справі №924/159/14 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість доводів скаржника про необхідність застосування у даному випадку положень підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" та про те, що предмет спору відноситься до спростування майнових дій (бездіяльності) боржника ТОВ "Октант-центр" в межах провадження у справі про банкрутство та посилання на підтвердження своєї позиції на постанову Верховного Суду у справі №915/441/18 від 24.04.2019.

Суд зауважив, що предмет позову у цій справі не підпадає під поняття спростування майнових дій (бездіяльності) боржника - ТОВ "Октант-центр" в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки предметом спору є безпосередньо стягнення майнової шкоди - позовна вимога, виражена у майновій, ціновій, грошовій формі, що відповідно тягне за собою сплату відповідної суми судового збору, а саме - 1,5 відсотка від ціни позову.

Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку місцевого суду щодо необхідності витребування договору про надання правничої (правової) допомоги або довіреності, які б підтверджували повноваження адвоката Афадєєва В.В. на підписання позовної заяви. Разом з тим, апеляційний суд зауважив, що помилковий висновок суду першої інстанції про необхідність витребування договору про надання правничої (правової) допомоги або довіреності, які б підтверджували повноваження адвоката Афадєєва В.В. на підписання позовної заяви, не є підставою для скасування оскарженої ухвали, оскільки позивачем не було сплачено судовий збір у належному розмірі, що стало окремою самостійною підставою для повернення позовної заяви.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, який своєю постановою від 29.12.2020 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020 у справі № 924/159/14 скасував, та передав дану справу до Господарського суду Хмельницької області для подальшого розгляду на стадію відкриття провадження у справі.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, також дійшов висновку, що в даному випадку судовий збір потрібно розраховувати відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Крім того, суд зазначив про необґрунтованість доводів скаржника про те, що спір у цій справі підпадає під спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки в даному випадку скаржник не є відповідачем у справі, а предмет позову у справі не підпадає під поняття спростування майнових дій (бездіяльності) боржника - ТОВ "Октант-центр" в межах провадження у справі про банкрутство. Предметом спору у цій справі є безпосередньо стягнення майнової шкоди - позовна вимога, виражена у грошовій формі, що відповідно має наслідком сплату судового збору в розмірі 1,5 відсотка від суми ціни позову.

Разом з тим, Верховний Суд вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Судами не враховано, що стаття 1173 ЦК України, на яку посилався позивач у позовній заяві, є спеціальною та передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Також законодавцем передбачені особливості справляння судового збору за розгляд цієї категорії справ судом. Так, пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, судовий збір не справляється.

Верховний Суд звертає увагу, що місцевий та апеляційний суди, надаючи оцінку предмету та підставам, визначеним позивачем у заяві, повинні керуватись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), відповідно до якого суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відтак, місцевий суд, надаючи оцінку предмету, підставам позову та суб'єктному складу, визначеному скаржником у позовній заяві, повинен був застосувати положення частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено випадки, за яких судовий збір не справляється.

Апеляційний суд, здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, зазначених вимог також не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що несплата позивачем судового збору за подання позовної заяви у даній категорії справ має оцінюватися як невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та є підставою для її повернення.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 29.12.2020 року в справі № 924/159/14 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак