Позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняті за наслідками укладення власниками земельних ділянок – фізичних осіб договорів оренди з відповідачем, відповідно предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й цих фізичних осіб – власників земельних ділянок. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власники земельних ділянок, які є сторонами (орендодавцем, власником) договорів, укладених із позивачем і відповідачем. Власники земельних ділянок є фізичні особи, які не мають статусу підприємця. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підтримала позицію Північно-західного апеляційного господарського суду щодо закриття провадження у справі № 902/416/20, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
У своїй постанові від 17.02.2021 року Верховний Суд зазначив, що спір у цій справі, з огляду на зміст позовної заяви, виник внаслідок незаконної реєстрації державним реєстратором права оренди за іншим орендарем, на той час як правовідносини на підставі договорів оренди між позивачем і фізичними особами (власниками орендованих земельних ділянок) не припинилися. Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договорів оренди щодо цих же земельних ділянок їх власниками з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичних осіб - власників земельних ділянок, які є орендодавцями за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.
Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретних земельних ділянок.
Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок.
Неоспорювання позивачем дій власників земельних ділянок не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків цих фізичних осіб і спір у позивача виник саме із власниками земельних ділянок як орендодавцями.
При цьому, зазначив Верховний Суд, судами попередніх інстанцій було враховано правові позиції Великої Палати Верховного Суду, у тому числі, викладені у постанові від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19.
Разом з тим, Верховний Суд відмітив, що посилання скаржника (позивача) у касаційній скарзі на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у адміністративній справі № 806/1400/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 916/1711/19 не заслуговують на увагу. Зокрема вказав, що саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
За таких обставин судами у справі, яка розглядається, було правомірно враховано саме правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19, щодо підвідомчості відповідного спору суду загальної юрисдикції.
Ураховуючи те, що в цій справі спір має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням майнового приватного права, а скасування рішень про проведену державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки є захистом прав позивача на ці земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна, при цьому вирішення спору безпосередньо стосується прав та охоронюваних законом інтересів власників земельних ділянок - фізичних осіб, які за наведених обставин не можуть бути учасниками у господарському процесі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2021 року в справі № 902/416/20 можна ознайомитися за посиланням .
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак
_03_03.png)
