Під час здійснення перевірки розрахунку втрат природного газу, витік якого стався внаслідок пошкодження відповідачем газопроводів високого та низького тиску, позивач надав суперечливі дані для застосування такого розрахунку. Отже, позивач не підтвердив і не обґрунтував належними доказами нарахування втрат природного газу в заявленому обсязі.
До господарського суду звернулося Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БРІС" ЛТД (далі - "БРІС", відповідач) майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення аварії системи газопостачання у вигляді втрат газу внаслідок витоку при пошкодженні газопроводу на суму 432 812,91 грн., витрат на ремонтно-відновлювальні роботи системи газопостачання на суму 72741,02 грн., витрат на повторний пуск газу в житлові будинки на суму 253728 грн., витрат на повторний пуск газу на об'єкти комунально-побутового призначення на суму 6938,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач – власник автомобіля марки "КАМАЗ", як джерела підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля, належного відповідачу, водій якого перебував у трудових відносинах із відповідачем. Факт заподіяння шкоди підтверджений матеріалами справи та був встановлений Рожищенським районним судом Волинської області.
Місцевий господарський суд прийняв рішення , яким позов задовольнив у повному обсязі. Загальна сума завданих АТ "ОГРС "Волиньгаз" збитків за підрахунками позивача становила 766220,33 грн.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглядаючи спір, з метою встановлення реального розміру завданих позивачу збитків та дослідивши документальну обґрунтованість витрат, зроблених позивачем задля усунення витоку газу внаслідок пошкоджень газопроводу, а також витрат на аварійно-відновлювальні роботи на газопроводах високого та низького тиску, ініціював призначення у справі судової економічної експертизи.
Дослідивши матеріали справи та врахувавши висновок Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, апеляційний суд скасував рішення місцевого господарського суду, прийняв нове, яким позовні вимоги задовольним частково: стягнув з відповідача 257144 грн. шкоди, 3857,16 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання позовної заяви. В решті позовних вимог відмовив.
Верховний Сул у складі суддів Касаційного господарського суду погодився із позицією Північно-західного АГС, викладеною у постанові від 11.11.2020 у справі № 903/754/19. У своїй постанові від 17.03.2021 року в цій справі Верховний Суд зазначив наступне.
Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.
Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
В спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.
Положеннями статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивач в даній справі є оператором газорозподільної системи. Отже, спірні правовідносини регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі за текстом - Кодекс ГРС), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені наказом Міністерства вугільної енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 № 285 (далі за текстом Правила БСГ).
Відповідно до пунктів 1 та 4 глави 1 розділу 3 Кодексу ГРС експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем. У разі виникнення аварійної ситуації оператор газорозподільної системи зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу III Кодексу ГРС охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за виключенням внутрішньобудинкових газових мереж.
Відповідно до пункту 7 глави 4 розділу 11 Кодексу газорозподільної системи об'єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами підприємцями, визначається відповідно до пункту 6 цієї глави.
Пунктом 6 глави 4 розділу 11 Кодексу ГРМ встановлено, що якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1-5 цієї глави, неможливо достовірно встановити номінальну потужність газового обладнання (відмова в доступі до об`єкта споживача, газовий відвід без наявного підключеного газового обладнання, несертифіковане обладнання, відсутність заводських паспортів, маркувань тощо), визначення об`єму природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об`єм необлікованого природного газу, пропускної спроможності площі отвору, сопла, пальника або газопроводу за відповідною формулою.
Під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено всі елементи складу правопорушення, що дає підстави для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Апеляційний господарський суд, оцінюючи подані докази в їх сукупності, в тому числі й висновок експерта, встановив, що матеріалами справи та висновком експерта документально підтверджено розрахунок АТ "ОГРС "Волиньгаз" витрат на повторний пуск газу населенню в 822 житлові будинки, від 17.09.2019 на суму - 250206,00 грн; витрат на повторний пуск газу на підприємства та об`єкти комунально-побутового призначення, від 17.09.2019 на суму - 7 766,40 грн. Позивачем та відповідачем висновок експерта в цій частині не заперечувався.
Щодо заявлених до стягнення витрат позивача на аварійно-відновлювальні роботи на газопроводах високого та низького тиску, які були пошкоджені внаслідок аварійної ситуації, вчиненої працівником відповідача на суму 72741,02 грн., судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з висновком експерта їх підтвердження є неможливе, оскільки, в наданих на дослідження документах відсутні передбачені Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 обов`язкові реквізити для документів, вищезазначені документи не можуть бути використані для проведення дослідження.
Розрахунок АТ "ОГРЗ "Волиньгаз" втрат природного газу в обсязі 37452 м. куб., витік якого стався внаслідок пошкодження газопроводів високого та низького тиску, під час аварійної ситуації, скоєної працівником відповідача в сумі 432812,91 грн, за висновком суду апеляційної інстанції перевірити виявилось неможливо, оскільки позивачем надані суперечливі дані для їх застосування під час здійснення перевірки вищевказаного розрахунку втрат, про що було також зазначено у висновку експерта.
Згідно розділу І "Розрахунок об`єму газу внаслідок аварійної ситуації та розгерметизації газопроводу в с. Лище, вул. Центральна, яка вчинена 03.01.2019, працівником ТзОВ Фірма "БРІС" ЛТД " Розрахунку втрат внаслідок аварії в с. Лище, вул. Центральна від 17.09.2019 було обраховано втрати газу в трьох об`ємах V1, V2 та V3.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, не навів будь-яких доказів надмірно високого рівня витоку газу, AT "ОГРС "Волиньгаз" лише скористався формулою Кодексу газорозподільних систем, згідно якої розраховується пропускна спроможність труб різних діаметрів. При розрахунку втрат газу на газопроводі високого (V1) і низького (V2) тиску у формулі використовується величина Ргазу (тиск газу). Відповідна величина (тиск газу) зазначена в журналі роботи ГРП № 42. Проте в журналі інформація про тиск газу зафіксована як тиск газу на вході (перша та друга лінія) та на виході (перша та друга лінія), що унеможливлює визначити вихідні дані для розрахунку втрат газу на газопроводі високого (V1) і низького (V2) тиску, а також не зазначено в яких одиницях виміру визначається тиск газу та відсутні дані станом на дату скоєння аварії, а саме 03.01.2019. В наданій на дослідження інформації про протяжність газопроводів і їх діаметр, які використовувались при продувці та заповненні газом, відсутні зазначені в розрахунку діаметри труб, а саме: 65 мм, 80 мм, 100 мм, 125 мм, 150 мм. При цьому, показників лічильників, з яких можна було б встановити дійсний об`єм втраченого газу на момент настання події до моменту її ліквідації, позивачем не надано.
Крім того, в розрахунку втрат внаслідок аварії для визначення вартості втраченого газу застосовується базова ціна газу. З розрахунку втрат природного газу в обсязі 37452 м. куб., який доданий до позовної заяви, однією із визначальних складових вказаного розрахунку є базова ціна газу за листопад 2018 року - 11533,43 грн. з ПДВ за 1000 куб.м., однак апеляційним судом встановлено, що доказів правомірності саме цієї ціни, не було надано ні суду апеляційної інстанції, ні експерту під час проведення судової експертизи в цій справі.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено і необґрунтовано належними доказами нарахування втрат природного газу в обсязі 37452 м. куб., витік якого стався внаслідок пошкодження відповідачем газопроводів високого та низького тиску під час аварійної ситуації, скоєної працівником відповідача в сумі 432812,91 грн.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, з урахуванням висновку експерта за результатами судової економічної експертизи, Верховний Суд погодився з висновками Північно-західного АГС про підставність позовних вимог в частині витрат на повторний пуск газу населенню в сумі 257144,00грн.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що оскільки при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, Північно-західний апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення Господарського суду Волинської області у цій справі від 11.12.2019 та прийняв нове про часткове задоволення позову.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2021 року в справі № 903/754/19 можна ознайомитися за посиланням .
_03_03.png)
