Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 відступила від загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
До Господарського суду Житомирської області звернувся Приватний вищий навчальний заклад "Інститут підприємництва та сучасних технологій" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі голови комісії з припинення-ліквідатора Шевченка О. В., Приватної юридичної фірми «Центр юридичної допомоги "Дігест", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У позові просив визнати недійсним Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.01.2018 № 958-Ф, укладений між ПАТ "Банк Форум" та ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест", а також скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким унесені відомості про нового іпотекодержателя - ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" за договором іпотеки.
Позивач вважав, що спірний Договір є договором факторингу, оскільки заявлена ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" грошова вимога до позивача перевищує номінальну вартість відступленої ПАТ "Банк Форум" вимоги, а отже, ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" має намір отримати винагороду у вигляді різниці між номінальною вартістю відступленої вимоги та її ринковою (дійсною) вартістю. Оскільки відсутність ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" у Державному реєстрі фінансових установ виключає можливість укладення ним договорів про надання фінансових послуг та порушує вимоги законодавства щодо форми, змісту і суб`єктного складу договору факторингу, – це підстава для визнання спірного договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вимогу про скасування рішення приватного нотаріуса позивач обґрунтував тим, що запис про скасування державної реєстрації прав може бути внесено до Державного реєстру речових прав лише на підставі судового рішення про скасування попереднього рішення про державну реєстрацію.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 15.06.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, позов задовольнив частково: визнав оскаржуваний Договір недійсним, в іншій частині позову відмовив.
Суди першої та апеляційної інстанцій свої рішення мотивували тим, що ціна відступлення права грошової вимоги за умовами договору становила 1 111 414,00 грн., а розмір самої грошової вимоги становив 162 619,57 долара США, що еквівалентно 4 693 985,11 грн., тобто розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги. Окрім цього, уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором, банк отримав фінансування у розмірі 1 111 414,00 грн, а ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест", у свою чергу, укладаючи вказаний договір, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена обумовленим Договором. Спірний Договір за своєю юридичною природою, незважаючи на його назву- договір про відступлення права вимоги, є договором факторингу. Суди також установили, що ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" не є фінансовою установою, доказів включення його до Державного реєстру фінансових установ суду не надано, а тому він не має права укладати договори факторингу.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав дану справу разом з касаційними скаргами на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зазначив про необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 295/3588/14-ц, від 16.12.2020 та 22.12.2020 у справах № 640/14873/19, 761/20317/18 відповідно, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/4816/18, про застосування як пріоритетних норм Закону № 4452-IV та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів Фонду, які не містять заборон щодо придбання фізичними та юридичними особами, які не є фінансовими установами, майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами.
Передачу на розгляд Великої Палати справи мотивував також тим, що дана справа містить виключну правову проблему стосовно розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу з огляду на укладення договорів відступлення (купівлі-продажу) вимог за результатами електронних торгів з продажу активів банку, який ліквідується, за відсутності одного варіанта реалізації розсуду суду, який можна вважати правильним щодо застосування у системному зв`язку статей 512, 514, 1077, 1078, 1079 ЦК України та положень Закону № 4452-IVу співвідношенні із статтями 203, 215 ЦК України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не містять заборони щодо придбання фізичними та юридичними особами, які не мають статусу фінансової установи, майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку, про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалила нове рішення – про задоволення позовних вимог.
У своїй постанові зазначила, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами торгів ПАТ "Банк Форум" (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" (новий кредитор) укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 958-Ф, за яким банк шляхом продажу відступив ПЮФ "Центр юридичної допомоги "Дігест" право вимоги за кредитним договором, договором поруки та іпотечним договором. У пункті 1.2 договору сторони встановили, що жодне з положень договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.
Із наведеного вбачається, що за результатами торгів ПАТ «Банк Форум» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов'язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.
Отже, резюмує Велика Палата Верховного Суду, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.
У справі, що розглядається, попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував свої активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами. Ця обставина суттєво відрізняє справу, що розглядається (№ 906/1174/18) від справ № 909/968/16, № 465/646/11, № 638/22396/14-ц, в яких Велика Палата Верховного Суду прийняла постанови 11.09.2018, 31.10.2018 та 10.11.2020 відповідно.
Проте, у постанові від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц, про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме – кредитор-банк або інша фінансова установа.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду повважала відступити від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 можна ознайомитися за посиланням .
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак
_03_03.png)
