Щодо застосування приписів закону при прийнятті рішення, якщо процедура розгляду питання не була завершена до вступу цього закону в дію  

Здатність закону регулювати відносини, що виникли до набрання ним чинності, є зворотною дією нормативно-правового акту в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише у разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.

Остаточне рішення з розгляду заяви орендаря державного майна управління комунальною власністю змогло прийняти лише після подання заявником усього пакету документів, застосовуючи при цьому приписи Закону , який на той момент вже набрав чинності та вступив у дію.

Саме ж надання усього пакету документів є лише одним із підготовчих етапів у процедурі надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, а також є обов`язковою передумовою для розгляду орендодавцем цих документів та прийняття відповідного рішення.

З таким висновком Північно-західного апеляційного господарського суду погодився Верховний Суд, залишивши в силі постанову від 17.02.2021 у справі № 918/977/20.

Громадська організація "Християнська організація ветеранів" звернулася до суду з позовом про визнання такою, що надана їй згоду на здійснення невід`ємних поліпшень у нежитлових приміщеннях, що перебувають на балансі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради за Договором оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить територіальній громаді м. Рівне, укладеного між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Громадською організацією "Християнська організація ветеранів".

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ (далі - Закон від 10.04.1992 №2269-ХІІ) не було передбачено жодних обмежень чи заборон щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендарями, які уклали договір оренди без проведення конкурсу. Тому відповідачі, відмовляючи у погодженні здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, неправильно застосували положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-ІХ (далі - Закон від 03.10.2019 №157-ІХ) до правовідносин, що регулюються нормами, які діяли на час виникнення правовідносин оренди.

Рішенням Господарського суду першої інстанції  позов задоволено з тих підстав, що відмова в наданні згоди на проведення невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення з підстав укладення договору оренди без проведення аукціону або конкурсу може стосуватися виключно договорів, які укладаються після набрання чинності Законом України "Про оренду державного і комунального майна", який вступив в дію 01.02.2020.

Північно-західний апеляційний господарський суд скасував обумовлене рішення місцевого господарського суду та прийняв нове, яким відмовив у задоволені позову. Зазначив, що остаточне рішення з розгляду заяви позивача щодо надання згоди на проведення таких поліпшень  управління комунальною власністю змогло прийняти лише після подання усіх необхідних на те документів вже після того, коли Закон №157-ІХ від 03.10.2019 набрав чинності та вступив у дію, застосовуючи приписи нового закону. Також суд виходив з того, що суд не може підміняти орган місцевого самоврядування та приймати замість нього рішення, що належать до компетенції такого суб`єкта повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених положеннями Конституції України та Господарським процесуальним кодексом України, а відтак позов у даній справі не може вважатись належним та ефективним способом захисту.

Додатково апеляційний суд вказав на те, що розпорядження Рівненського міського голови, яким відмовлено у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень, Позивачем не оскаржується, будь-яких доказів, які б свідчили про його недійсність матеріали справи не містять, а тому вказаний розпорядчий документ є чинним та підлягає виконанню.

Колегія суддів Касаційного господарського суду, розглянувши справу, погодилася із висновками Північно-західного апеляційного господарського суду. У своїй постанові від 26.05.2021 у даній справі Верховний Суд зазначив, що відповідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з висновками Конституційного Суду України (Рішення від 13.051997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012), у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання ним чинності, а також відносини, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим».

Під час укладення договору оренди сторони керувалися Законом від 10.04.1992 №2269-XII. 27.12.2019 набрав чинності Закону від 03.10.2019 №157-ІХ, який був введений в дію 01.02.2020.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09.06.2015 №85 викладено у новій редакції Положення про надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна. Положенням передбачений порядок надання орендодавцем комунального майна згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна, у тому числі пакет документів, що подає орендар в управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Надання усього пакету документів, передбаченого пунктом 3 Положення, є одним із підготовчих етапів у процедурі надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна і є обов`язковою передумовою для розгляду орендодавцем заяви і документації орендаря та прийняття відповідного рішення.

Як було встановлено апеляційною інстанцією, позивач не подав весь пакет документів, необхідний для вирішення уповноваженим органом питання щодо надання відповідної згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. В подальшому позивач поданими до Управління листами від 28.01.2020, 24.04.2020 та 06.08.2020 долучав ряд додаткові документи, необхідні для прийняття відповідного рішення Виконавчим комітетом Рівненської міської ради.

Верховний Суд повважав обґрунтованим  висновок Північно-західного апеляційного господарського суду, що остаточне рішення з розгляду заяви позивача Управління змогло прийняти лише після подання заявником 06.08.2020 усіх необхідних на те документів, тобто після того коли Закон №157-ІХ від 03.10.2019 набрав чинності та вступив у дію.

Щодо доводів скаржника про те, що в спірних правовідносинах апеляційний господарський суд, з огляду на дату звернення з першою заявою, мав застосувати ретроспективно норми Закону від 10.04.1992 №2269-XII колегія суддів зазначила, що Верховною Радою України 03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ, в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого було передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм). Водночас пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

В такий спосіб, враховуючи опублікування тексту Закону в офіційному виданні "Голос України" 26.12.2019, Закон від 03.10.2019 №157-ІХ набрав чинності 27.12.2019 і, відповідно до наведених вище приписів, введений в дію з 01.02.2020, а, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за виключенням норм зазначених в розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

При цьому, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.

В контексті зазначеного Верховний Суд звертає увагу на те, що в пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до приписів Закону від 10.04.1992 №2269-XII.

Разом з тим, інші дії, пов`язані з виконанням існуючих договорів, а також орендою державного та комунального майна з 01.02.2020 регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.

На підставі системного аналізу норм Закону №157-ІХ від 03.10.2019, додатково в обґрунтування своєї позиції Верховний Суд звернув увагу на приписи пункту 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" де законодавець передбачив те, що якщо заява про надання майна державної або комунальної власності в оренду без проведення конкурсу була подана до дати введення в дію цього Закону і станом на дату введення в дію цього Закону орендодавець, представницький орган місцевого самоврядування (або визначені ним органи) не прийняв рішення про надання відповідного майна в оренду без конкурсу, то протягом 20 робочих днів з моменту введення в дію цього Закону орендодавець повідомляє заявника про його право повторно звернутися до балансоутримувача відповідного майна з однією з таких заяв:

• про включення майна до Переліку другого типу згідно з частиною другою статті 6 цього Закону, якщо заявник відповідає вимогам, передбаченим частинами першою або другою статті 15 цього Закону;

• про включення майна до Переліку першого типу згідно з частиною другою статті 6 цього Закону, якщо заявник не відповідає вимогам, передбаченим частинами першою або другою статті 15 цього Закону, або бажає отримати майно в оренду на загальних підставах.

В такий спосіб законом прямо передбачено обов`язок відповідних органів застосовувати правові приписи Закону №157-ІХ від 03.10.2019 у випадку, якщо процедура розпочата під час дії Закону від 10.04.1992 №2269-XII не була завершена станом на 01.02.2020.

Отже, колегія суддів погодилася з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 про відмову в задоволенні позовних вимог як такою, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №  918/977/20 можна ознайомитися за посиланням .

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак