Спірне майно, придбане за договором купівлі продажу, є власністю покупця, а отже не може бути визнане безхазяйним
Верховний Суд визнав вірними висновки Північно-західного апеляційного господарського суду, викладені в постанові суду від 13.05.2021 у справі № 924/949/20.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ "Урожай 2000" звернулося до суду з позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області та державного реєстратора Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради про визнання безхазяйним майна на території будівель та споруд стадіону "Юність", що у м. Красилів, а також визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора про взяття цього майна на облік як безхазяйного. Обґрунтував вимоги тим, що спірне майно не може бути безхазяйним, оскільки перейшло у власність позивача за договорами купівлі-продажу.
Господарський суд Хмельницької області позов задоволив частково, визнав незаконним та скасував оскаржуване рішення Виконкому Красилівської міської ради в частині включення до додатку до рішення "Перелік будівель та споруд стадіону "Юність" на вул. Центральна, 7 в м. Красилів, які визнаються безхазяйними" майна, а саме: складу загальною площею 40,6 кв. м (довжина 6,15 м, ширина 6,6 м, висота 2,0 м) . Також скасував державну реєстрацію як безхазяйного майна цього складу площею. Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач за договором купівлі-продажу придбав, зокрема, гараж площею 31,7 кв. м (склад зовнішньою площею 40,5 кв. м), тому його включення до переліку будівель та споруд стадіону "Юність" на вул. Центральна, 7 у м. Красилів, що визнаються безхазяйними, є неправомірним. Щодо решти позовних вимог, то суд повважав, що позивач не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження його права власності на спірні об`єкти. В решті позовних вимог відмовив.
Північно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Хмельницької області в частині відмови у позові. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив із того, що склад, туалет на 6 очок, футбольне поле, бігова доріжка, сектор спортивних змагань, огорожа, площадка спортивного павільйону - під`їзна, дворова, пішохідна доріжка, ворота, дренаж, водопровід, каналізація, електролінія 0,4 кВ, розділова огорожа, огорожа площадки міні-футболу, площадка для гри в хокей, трибуни на 3 000 посадочних місць, що знаходяться в м. Красилові на вул. Центральна, 7, є приналежними речами до складної речі - нежитлової будівлі стадіону "Юність". Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно не взяв до уваги той факт, що договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, будівлі стадіону "Юність" від 09.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Красилівського нотаріального округу Грибником А. М., зареєстрований за № 1778, з додатком до нього "Розміри будівель і споруд стадіону", які прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою приватного нотаріуса Грибника А. М. з написом на зворотній стороні додатку до договору: "Всього прошито, пронумеровано та скріплено печаткою 2 (два) аркушів, Приватний нотаріус, підпис та печатка нотаріуса", прошиті таким чином, що унеможливлює роз`єднання їх без порушення цілісності. Тобто, додаток до договору, з огляду на факт його належного скріплення, не може вважатися нотаріально не посвідченим, оскільки прямої заборони для вчинення таких дій Правила не встановлюють.
Верховний Суд підтримав позицію Північно-західного апеляційного господарського суду. Вказав, що апеляційний суд установив, що позивачем 09.07.2012 було придбано у СП ТОВ "Арсенюк-Штефанік" будівлі та споруди стадіону "Юність", а тому, за висновком апеляційного господарського суду, це майно є власністю ТОВ ФГ "Урожай 2000" і не може бути визнане безхазяйним.
При цьому, зазначив, що системний аналіз статей 186, 190, 316 Цивільного кодексу України свідчить, що право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 328 Цивільного Кодексу України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності на майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.
Водночас, за змістом статті 335 Цивільного кодексу України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що Виконавчим комітетом Красилівської міської ради Хмельницької області прийнято рішення № 256 від 02.06.2016 "Про визнання майна на території м. Красилів безхазяйним". Позивач не погоджувався з таким рішенням, вважав його протиправним та просив суд його скасувати, оскільки, за його доводами, спірне майно не може бути безхазяйним, бо перейшло у його власність за Договором купівлі-продажу основних засобів та Договором купівлі-продажу від 09.07.2012.
Аналіз до положень статті 19 Конституції України , пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України , частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19).
Підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19).
Верховний Суд повважав, що скаржник не довів того факту, що судом застосовані недопустимі докази у справі.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 26.08.2021 року в справі № 924/949/20 можна ознайомитися за посиланням .
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак
_03_03.png)
