Наявність/відсутність добросовісності набувача майна як необхідна умова правомірності набуття права власності

Суд не встановив недобросовісності як набувача спірного нерухомого майна, так і нового власника цього майна, яке він набув за договором.

Акціонерне товариство «Мегабанк» набуло право власності на спірне майно на відповідних підставах, що не було спростовано у встановленому законом порядку, і в подальшому правомірно розпорядилося цим майном на власний розсуд,  відчуживши його на користь Приватного підприємства «Оскар-Д», яке, в свою чергу, передало це майно в іпотеку за договором. Отже, підстав для застосування наслідків нікчемності цього договору іпотеки немає.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився із висновком Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 в справі № 924/675/20.

До суду звернулося  Акціонерне товариство «Укрсиббанк» з позовною заявою до Акціонерного товариства «Мегабанк», Приватного підприємства «Оскар-Д», Швед Валентини Анатоліївни, у якому просило застосувати наслідки нікчемності оскаржуваного договору іпотеки укладеного між АТ «Мегабанк» і ПП «Оскар-Д» (скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки; скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно), застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного між АТ «Мегабанк» і ПП «Оскар-Д» (скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок). Позовні вимоги обґрунтувало тим, що на підставі дійсного договору іпотеки, укладеного між АТ «Укрсиббанк» і ФОП Швед В.А., у забезпечення виконання зобов`язань останньої за кредитними договорами, позивач є іпотекодержателем домоволодіння, що належало іпотекодавцю на праві власності.

Під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами, Укрсиббанку стало відомо про відсутність запису про іпотеку щодо зазначеного майна на його користь у зв`язку із зняттям відповідної заборони у 2008 році. Через безпідставне вилучення приватним нотаріусом запису про обтяження спірне майно неодноразово передавалося в іпотеку і відчужувалося іншим особам, а позивача було позбавлено пріоритету на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Також до суду звернулося ПП «Оскар-Д» із зустрічним позовом до Укрсиббанку, в якому просило визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним між Укрсиббанком і Швед В.А.

Господарський суд Хмельницької області позов Укрсиббанку задоволив, у задоволенні зустрічного позову відмовив.

Північно-західний апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду скасував в частині задоволення позову АТ «Укрсиббанк» та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову. У решті рішення залишив без змін.

Верховний Суд, залишаючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду без змін, зазначив, що судом апеляційної інстанції установлено, що на підставі поданих АТ «Укрсиббанк» заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого  майна та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек  вилучено обтяження спірного об`єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки від 10.07.2007, і виключено відповідний запис з Державного реєстру іпотек.

Також апеляційний суд установив, що як на момент укладення між АТ  «Мегабанк» і ФОП Швед В.А договору іпотеки, так і на момент набуття АТ   «Мегабанк» права власності на спірне майно у подальшому та вчинення щодо цього майна правочинів від  30.07.2019 і 31.07.2019, Укрсиббанк не вчинив дії для відновлення запису про обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007, і поновлення державної реєстрації обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007 не відбулося.

При цьому Верховний Суд покликався на судову практику Верховного Суду:

• у постанові від 16.10.2020 в справі № 922/1995/17 об`єднана  палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначила, що  висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17 стосовно дійсності договору іпотеки у разі нездійснення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (або вилучення такого запису) відповідає положенням законодавства, водночас не свідчить про наявність в особи статусу іпотекодержателя у разі відсутності запису про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, а вимога такої особи не має пріоритету відносно зареєстрованих прав, тому відсутні підстави для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у зазначеній постанові. Крім того, направляючи зазначену справу на новий розгляд об`єднана палата зауважила на необхідності дослідження обставин дійсності заборгованості Швед В.А. за договором, укладеним із АТ «Укрсиббанк», а також питання, які саме права АТ «Укрсиббанк» і ким порушені, ефективності обраного позивачем способу захисту, наявності підстав для пред`явлення позовної вимоги до АТ «Мегабанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, запис про реєстрацію якої за позивачем було вилучено, з`ясування  дотримання справедливого балансу у спірних правовідносинах з огляду на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
• у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 наведено висновок про те, що внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.
• у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 сформульовано висновок, відповідно до якого  добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
• Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 конкретизувала висновки, викладені у ряді постанов Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо деяких питань при вирішенні спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки.  У постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також у цій справі сформульовано висновки за змістом яких, зокрема виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції, за обставин, між іншим, відсутності, починаючи з вересня 2008 року, у державному реєстрі прав відомостей про права інших осіб на спірне нерухоме майно або їх обтяжень, не було встановлено недобросовісність АТ «Мегабанк» як  набувача спірного нерухомого майна, так і ПП «Оскар-Д» як нового власника цього майна згідно за договором від 30.07.2019.

Водночас  суд апеляційної інстанції, при вирішенні цієї справи застосувавши до спірних правовідносин у тому числі положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов обґрунтованого висновку, що АТ «Мегабанк» у 2013 році набуло право власності на спірне майно на відповідних підставах, що не було спростовано у встановленому законом порядку, і в подальшому правомірно розпорядилося цим майном на власний розсуд,  відчуживши його на користь ПП «Оскар-Д» згідно з договором купівлі-продажу від 30.07.2019, а ПП «Оскар-Д», в свою чергу, передало це майно в іпотеку за договором від 31.07.2019, що у сукупності з іншими фактичними обставинами не дає підстав для задоволення позову АТ «Укрсиббанк» у зазначеній справі.

Верховний Суд зауважив, що висновки Північно-західного апеляційного господарського суду у цій справі не суперечать висновкам, зокрема, наведеним у зазначених вище постановах Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної  палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду.

Оскільки у справі, яка розглядається, не було встановлено, що правочини від 30.07.2019 та від 31.07.2019 за участю АТ «Мегабанк» і ПП «Оскар-Д» є недійсними в силу закону (нікчемні), а позивачем належними і допустимими доказами не доведено підстав для застосування наслідків нікчемності таких правочинів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та урахувавши наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у тому числі у питанні застосування положень Закону України «Про іпотеку» щодо реалізації прав іпотекодержателя на майно, що є предметом іпотеки, суд касаційної інстанції не вбачив підстав для надання окремого висновку стосовно застосування положень статей 3, 4, 9, 12, 17 Закону України «Про іпотеку» у подібних правовідносинах.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 18.08.2021 року в справі № 924/675/20 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак