Спосіб захисту порушеного права у корпоративних спорах

Доповнення немайнових позовних вимог вимогою про визначення розміру частки позивача в статутному капіталі товариства у справі щодо оскарження рішення загальних зборів його учасників та скасування держреєстрації змін до установчих документів не є збільшенням розміру позовних вимог, а фактично є іншим (новим) позовом.

Оскільки обраний позивачем спосіб захисту у первісному позові є неналежним та неефективним способом захисту права корпоративного управління, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Верховний Суд підтримав позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену в постанові від 21.04.2021 у справі № 902/743/18.

З позовом до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" та просило визнати недійсним пункти 2, 3, 4 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів останнього. Спір між сторонами виник внаслідок того, що позивач вважав безпідставною перереєстрацію частки у ТОВ "Відродження" з ТОВ "Автоальянс-Стар" на громадянина Д. на підставі спірного рішення за відсутності вчиненого правочину щодо відчуження позивачем частки цього громадянина.

При первісному розгляді справи Касаційний господарський суд у складі Верховного суду скасував рішення судів апеляційної та першої  інстанції, а справу передав на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи до закінчення підготовчого засідання позивач подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив суд змінити (доповнити) предмет позову шляхом визначення розміру частки позивача у статутному капіталі ТОВ "Відродження". В решті вимоги позивача в редакції первісного поданого позову залишив незмінними.  Зміною фактичних обставин у справі вважав внесення законодавчих змін до частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка визначає способи захисту прав, а також зміну судової практики, що перешкоджає ефективному захисту порушених прав у цій справі.

За результатами нового розгляду, Господарський суд Вінницької області позов задовольнив. Вмотивовуючи своє рішення, суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивача про зміну (доповнення) предмету позову та дійшов висновку про недотримання ТОВ "Автоальянс-Стар" порядку виходу зі складу учасників ТОВ "Відродження", в зв`язку з чим суд визнав таким, що суперечить вимогам законодавства прийняття (включення) громадянина Д. на підставі оспорюваних рішень до складу учасників товариства з подальшим затвердженням нового розподілу часток та внесенням змін до статуту ТОВ "Відродження". Водночас, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача-2 про застосування позовної давності, зазначив, що з огляду на характер та зміст позовних вимог, заявлений у цій справі позов є негаторним позовом, а відтак може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

Північно-західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Вінницької області скасував, прийняв нове – у задоволенні позову відмовити. При цьому, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відчуження частки позивача відбулося з недодержанням обов’язкової письмової нотаріально посвідченої форми правочину та без будь-якої зустрічної компенсації з боку набувача такої частки. Відтак, перехід корпоративних прав від ТОВ "Автоальянс-Стар" до громадянина Д. не відбувся, тому останній не набув статусу учасника ТОВ "Відродження" та у товариства не було правових підстав приймати спірні рішенні. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що заява позивача про зміну (доповнення) предмету позову, яка ґрунтується на статті 391 Цивільного кодексу України , подана без додержання вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України , а відтак, невірно була прийнята судом першої інстанції до розгляду. З огляду на що апеляційний суд визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що застосування позовної давності слід проводити з урахуванням змісту вимог позивача як негаторного позову.

Верховний Суд, залишаючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду без змін, зазначив, що позивач відповідно до норм ГПК України наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту. Процесуальним законом не передбачене право позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому, при поданні вказаної заяви про зміну предмета позову позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Колегія суддів зауважила, що доповнення немайнового позову вимогою про визначення розміру частки позивача у статутному капіталі товариства не є збільшенням розміру позовних вимог, оскільки, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 918/350/16, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17 та від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18).

З огляду на наведені правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заява ТОВ "Автоальянс-Стар" не є заявою про зміну предмета позову, а фактично є іншим (новим) позовом, оскільки позивач заявив нову (додаткову) позовну вимогу про визначення розміру частки позивача у статутному капіталі ТОВ "Відродження". За таких обставин, Верховний Суд повважав правильною позицію апеляційного суду щодо перегляду цієї справи виключно в межах вимог, викладених у позовній заяві, без урахування заяви ТОВ "Автоальянс-Стар" про зміну (доповнення) предмета позову.

Верховний Суд також зробив висновок щодо суті заявлених вимог та обраного позивачем способу захисту. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав, зокрема, відмінити державну реєстрацію зміни складу учасників юридичної особи, яка відбулась на підставі спірних рішень загальних зборів, посилаючись на факт безпідставної перереєстрації частки у статутному капіталі ТОВ "Відродження" з ТОВ "Автоальянс-Стар" на громадянина Д. за відсутності правочину щодо відчуження останньому частки у статутному капіталі ТОВ "Відродження".

Колегія суддів вказала, що вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Верховний Суд вказав, що наявність висновків Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -  підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018) про передбачені цієї нормою належні та ефективні способи захисту порушених прав та інтересів позивача у корпоративних відносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, свідчить про те, що позивачем у даній справі обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Оскільки позовні вимоги у даній справі не відповідають належним та ефективним способам захисту права корпоративного управління, то висновки Північно-західного апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позову є обґрунтованими, постанова такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 902/743/18  можна ознайомитися за посиланням.

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак