Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню.
З таким висновком Північно-західного апеляційного господарського суду погодився Верховний Суд, залишивши без змін постанову від 12.08.2021 у справі 924/92/20.
В межах справи про стягнення заборгованості боржник (відповідач у справі) подав скаргу на дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та зобов`язання приватного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Господарський суд Хмельницької області скаргу відповідача задовольнив, мотивуючи тим, що приватний виконавець повинен був відповідно до п. 11 ч. 4 ст. 4 "Про виконавче провадження" повернути виконавчий документ.
Північно-західний апеляційний господарський суд скасував ухвалу місцевого господарського суду та прийняв постанову, якою у задоволенні скарги відмовив. Зазначив, що законодавчі норми п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4, п. 11 ч. 1 ст. 37, п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" щодо неможливості здійснення виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження стосуються банку, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації і він є боржником у виконавчому провадженні, щоб не допустити порушення, у тому числі, черговості задоволення вимог кредиторів, визначених у статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки банк є стягувачем (а не боржником) у оскаржуваному виконавчому провадженні й кошти, які в подальшому будуть стягуватись з боржника за виконавчим документом, будуть спрямовуватись банком на погашення кредиторських вимог відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку, що приватний виконавець повинен був відповідно до п. 11 ч.4 ст. 4 "Про виконавче провадження" повернути виконавчий документ стягувачу без виконання.
Залишивши постанову апеляційного суду без змін, Верховний Суд зазначив, що стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", з п. 11 ч. 1 ст. 37 якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника і відповідно до частини четвертої ст. 39 цього Закону постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками апеляційного господарського суду, що вищевикладене в сукупності свідчить про те, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню.
Таким чином, законодавчі норми п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4, п. 11 ч. 1 ст. 37, п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" щодо неможливості здійснення виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження стосуються банку, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації і він є боржником у виконавчому провадженні, щоб не допустити порушення, у тому числі, черговості задоволення вимог кредиторів, визначених у статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З повним текстом постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 924/92/20 можна ознайомитися за посиланням .
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак
_03_03.png)
