Главою 2 розділом 1 Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 20 визначено спори, що відносяться до юрисдикції господарських судів, в тому числі за участю фізичних осіб-підприємців (фізичних осіб не підприємців).
Так, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 року у справі №918/139/21 скасовано рішення місцевого господарського суду як таке, що прийнято у справі, яка не підлягала розгляду за правилами господарського судочинства. З цих підстав суд апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення та закрив апеляційне провадження. Вказана постанова залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.06.2022.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі №918/139/21 не можна вважати подібними тим, що склалися між сторонами спорів у справах №469/1044/17, №916/385/19, № 220/1811/20, оскільки існує ряд істотних відмінностей не тільки в суб`єктах та об`єктах цих правовідносин, а і насамперед у їхньому змісті, що застосовування висновків суду касаційної інстанції із наведених справ в межах даної справи виключає.
На відміну від справ №469/1044/17, №916/385/19, № 220/1811/20 у справі №918/139/21 місцевий господарський суд встановив факт відсутності належних доказів використання відповідачем нежитлової будівлі у господарській діяльності та врахував відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин щодо спірного об`єкта нерухомого майна, що свідчить про те, що фактичні обставини порівнюваних справ кардинально відрізняються, як очевидним є і той факт, що правовідносини у цих справах регулюються різними правовими нормами, мають відмінну правову природу. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 5.16-5.18 постанови від 25.02.2020 у справі №916/385/19 виклала висновки, які полягають у тому, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця (далі ФОП) сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх. Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Натомість у справі, яка переглянута, позивачем не доведено, що відповідач, володіючи спірним майном саме, як фізична особа та маючи статус фізичної особи-підприємця, використовує останнє саме для здійснення своєї господарської діяльності.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 07.06.2022 року у справі №918/139/21 можна ознайомитися за посиланням.
Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак