Порядок укладення договору розподілу (передачі) електричної енергії

Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.     

Частиною шостою цієї статті встановлено, що суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК).

Згідно з ч.1 ст.642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 ЦК).

За змістом норм ст.642 ЦК прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а й шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір.

У справі №924/641/23, відповідач неодноразово відмовляв позивачу в укладенні договору (з наведенням відповідної аргументації), тобто жодного разу не акцептував пропозиції позивача укласти договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Надання відповідачем – АТ "Хмельницькобленерго" після переходу до позивача – ТОВ "Юніон – Центр" права власності на електроустановку, а саме  з 18.06.2021 до 25.01.2022 послуг з розподілу  на умовах, які були визначені  укладеним з ПАТ “УБ ХАЕС” договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 03.01.2019 №21103435, на користь третьої особи – ВП "Хмельницька АЕС", на що вказує скаржник, жодним чином не свідчить про акцептування відповідачем пропозиції позивача про укладення такого договору, так як вчинення таких дій (надання послуг іншій особі з використанням електроустановки позивача) не  відповідає умовам пропозиції укласти договір, за яким саме позивач повинен був отримувати послуги з розподілу електричної енергії, а не інша особа з використанням його електроустановки.

Про акцептування відповідачем – АТ "Хмельницькобленерго" пропозиції позивача укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії також не може свідчити й отримання третьою особою – ВП "Хмельницька АЕС" електричної енергії за рахунок використання електроустановки позивача.

Використання електроустановки позивача (навіть, якщо таке, на переконання позивача, є неправомірним (без укладення з ним відповідного договору) відповідачем – АТ "Хмельницькобленерго" надання послуг з розподілу електричної енергії на користь третьої особи та третьою особою – ВП "Хмельницька АЕС"  для отримання електричної енергії не є предметом цього спору, так як й розподіл (передача) електричної енергії за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, на що вказує скаржник в контексті доводів про акцептування відповідачем його пропозиції укласти договір.

Вчинення відповідачем вищезазначених дій на користь третьої особи (з використанням електроустановки позивача) не може вказувати на прийняття відповідачем пропозиції щодо укладення договору, зокрема, з огляду на неодноразові відмови в укладенні відповідного договору (через ненадання позивачем всіх необхідних документів для укладення  такого договору та зміну технічних параметрів підключення електричних мереж, щодо яких між позивачем та ПАТ “УБ ХАЕС” було укладено договір) та особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів, які передбачені частиною третьою статті 184 ГК, відповідно  до якої укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору, чого в цьому випадку не відбулось.

Відтак, у справі №924/641/23 відсутні підстави стверджувати, що між позивачем - ТОВ "Юніон - Центр" та відповідачем - АТ "Хмельницькобленерго" був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії внаслідок прийняття пропозиції укласти такий договір шляхом вчинення відповідачем дій (продовження надання послуг з розподілу на користь третьої особи з використанням електроустановки позивача).

Апеляційним судом враховано, що, посилаючись на норми ст.16 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" щодо порядку встановлення земельних сервітутів для розміщення об`єктів енергетики та передачі енергії,  позивач не надав жодних доказів наявності підстав володіння чи користування відповідними земельними ділянками.

Тривалість оформлення документів, зокрема договору про встановлення земельного сервітуту для розміщення об’єктів енергетики, не може бути підставою, яка звільняє  сторону, в цьому випадку позивача, від обов'язку надати визначені пп.3 п.2.1.8 ПРРЕЕ документи, необхідні для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки.

Апеляційний суд також врахував, що позивач не надав й доказів на підтвердження права на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності, оскільки, як встановив апеляційний суд, з матеріалів справи, зокрема договору оренди об`єкта нерухомості, вбачається, що його господарська діяльність здійснюється за іншим місцем знаходження.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано з'ясовував обставини надання/ненадання позивачем відповідачу для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки інших документів, визначених пп.3 п.2.1.8 ПРРЕЕ, адже їх надання фактично визначено як альтернативу у разі неможливості надати документи, якими визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення), а саме у разі відсутності відповідного об'єкта споживача.

Твердження скаржника про безпідставність вимоги про надання документів про право власності/користування земельною ділянкою або доказів на підтвердження права на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії  у правовідносинах між відповідачем та позивачем, оскільки: така не ставилась до попереднього власника електроустановки;  відповідні документи мають бути подані у разі відсутності об'єкта споживача, а у цьому випадку  електроустановка позивача взаємопов'язана із нерухомістю інших осіб та разом з ними складає об'єкт в розмінні ПРРЕЕ;  такої підстави для відмови в укладенні договору відповідач не вказував, Верховний Суд також відхиляє, адже: укладення договору з позивачем має відповідні особливості, так як здійснюється  у зв'язку зі зміною споживача, форми власності чи власника електроустановки, а тому потребує надання документів, зокрема, визначених пп.3 п.2.1.8 ПРРЕЕ, які могли не вимагатись при укладенні договору з попереднім власником; пов'язаність електроустановки із нерухомим майном інших осіб, а саме ВП "Хмельницька АЕС" та ПАТ "УБ ХАЕС", не звільняє позивача від обов'язку надати вище визначені документи, зокрема з огляду на те, що позивач належними та допустимими доказами не доводить, що його електроустановка разом із нерухомим майном осіб складає об'єкт в розмінні ПРРЕЕ.

Верховний Суд, враховуючи вищевикладене виснував, що застосування апеляційним судом норм ПРРЕЕ не суперечить вказаним скаржником висновкам суду касаційної інстанції, а наведені ним посилання зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду стосовно встановлених ним обставин справи та переоцінки доказів. У зазначеній скаржником постанові від 15.06.2023 у справі у справі №906/1360/21 у співвідношенні з оскаржуваним судовим рішенням не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень пп.3 п.2.1.8 ПРРЕЕ, а його застосування у цій справі залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично - доказову базу.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що  вимога позивача укласти з ним договір, спрямована до відповідача, не була обґрунтована поданням жодних документів, обов`язковість яких визначається згідно з пп.3 п.2.1.8 ПРРЕЕ.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 924/641/23 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду,

секретар ІІ Судової палати Алла Гудак