Підстави переходу прав і обов’язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі від громадянина до фермерського господарства

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про фермерське господарство” надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно зі ст.8 цього Закону фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 19 зазначеного Закону визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Із наведених норм права вбачається, що фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою, а набута таким громадянином земельна ділянка може використовуватися лише таким фермерським господарством.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки викладене Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі №628/778/18, від 02.10.2019 у справі №922/538/19.

За вказаних обставин якщо земельна ділянка надавалася для ведення фермерського господарства, то право власності чи користування нею має переходити від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Отже, позивач не є фермерським господарством, а відтак не вправі був очікувати на отримання у користування земельної ділянки, яка була виділена для ведення фермерського господарства.

Згідно ч. 3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч.3 ст.16 вказаного Кодексу суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч.2 - 5 ст.13 цього Кодексу.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 24.07.2024 у справі №902/959/23 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду,

секретар ІІ Судової палати Алла Гудак