Канонічна підлеглість і підпорядкування

Не можна ставити реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях у залежність від умови обов’язкового схвалення (згоди) ієрарха релігійної організації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновками Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеними у постанові від 22.03.2024 у справі № 902/1283/21.

Позивач, гр.А., звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати рішення Загальних зборів Релігійної організації УПЦ щодо зміни канонічної підлеглості і підпорядкування Православній Церкві України; визнати недійсним та скасувати Статут у новій редакції, прийнятий на цих зборах; визнати незаконним та скасувати наказ Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації в частині реєстрації обумовленого Статуту; скасувати записи (реєстраційну дію) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якими внесено зміни щодо керівника юридичної установи Релігійної організації та її назви.  Позивач, який був заступником голови Парафіяльної ради, членом Парафіяльних зборів та вірянином УПЦ, заявив про порушення його права на віросповідання єпархії УПЦ, яка не розділяє погляди на Православне віровчення, яке сповідує Релігійна організація ПЦУ.

Підстави звернення до суду: загальні збори релігійної громади стосовно зміни канонічної підлеглості та підпорядкування релігійної організації не проводилися, оскільки на загальних зборах громадян села були відсутні голова та члени релігійної організації, а тому не було підстав приймати будь-які рішення; фактично відбулися лише збори громадян села.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково: визнав незаконними та скасував рішення загальних зборів Релігійної громади УПЦ, які оформлені протоколами; визнав недійсним та скасував прийнятий на загальних зборах статут Релігійної громади ПЦУ у новій редакції. В решті позову – відмовив.

Північно-західний апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду скасував та ухвалив нове – про відмову в позові.

Верховний Суд ухвалив постанову, якою залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції.  При цьому, застосував судову практику, зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21.  Йдеться про те, щоб поставити дійсність рішення релігійної громади про зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях та визнання державою цього рішення в залежність від умови обов`язкового схвалення (згоди) ієрарха релігійної організації, з-під підлеглості якій громада має намір вийти і яка вочевидь такому її рішенню опирається. Однак прийняття такого підходу робить неможливим реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях, а саме право - ілюзорним.

Зміна підлеглості в канонічних питаннях таким чином стає неможливою без санкції ієрарха церкви, з підлеглості якій має намір вийти релігійна громада. Якби держава законодавчо закріпила цей порядок або суди, застосовуючи Закон, визнавали б обов`язковість такої санкції ієрарха для того, аби зміна підлеглості в канонічних питаннях визнавалась державою, то мала б місце ситуація, у якій держава поставила б визнання релігійної громади в залежність від волі визнаної церковної влади, яка вочевидь такому визнанню громади опирається (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Metropolitan Church of Bessarabia and others v. Moldova", заява №45701/99, § 123), що свідчило б про недотримання нею обов`язку бути нейтральною та неупередженою у відносинах з різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями.

Верховний Суд зазначив, що в цій справі не можна ставити реалізацію права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях від схвалення (згоди) скаржника, який був заступником голови Парафіяльної ради, членом ревізійної комісії Парафіяльних зборів Релігійної громади Свято-Успенського храму Могилів-Подільської єпархії.

Позивач не був позбавлений можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії (на зборах не приймалося будь-яке рішення про заборону відвідувати храм чи про заборону на свободу віросповідання); не довів порушення його прав рішенням про зміну канонічного підпорядкування, а також неправомірність його прийняття.

Законодавство України, статут релігійної громади УПЦ не містять поняття фіксованого членства в релігійній громаді, не містять визначену процедуру прийняття до членів релігійної громади. Позивач не надав жоден доказ, на якій підставі він вважає, що жителі села, які прийшли на парафіяльні збори та прийняли рішення про зміну канонічного підпорядкування, не є парафіянами релігійної громади. Скаржник не надав докази про членів релігійної організації, а саме про регулярність відвідування ними богослужінь і неперебування під забороною чи церковним судом, суд належним чином застосовував критерій територіального зв’язку.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 902/1283/21 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду,

секретар ІІ Судової палати Алла Гудак