Неефективний спосіб захисту, обраний позивачем, як самостійна підстава для відмови у позові

Позовна вимога про визнання недійсною закупівлі, а саме щодо визнання недійсним рішення, вже реалізованого укладенням договору про закупівлю, а також одночасна вимога про визнання недійсним договору, без заявлення при цьому вимоги щодо реституції або відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого переможцем тендеру в дохід держави,– є неефективним способом захисту, а отже самостійною підставою відмови в позові.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підтримав позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену в постанові  від 07.09.2023 у справі № 924/298/23.

Причиною спору стало питання про наявність/відсутність підстав для визнання недійсними результатів публічної закупівлі, оформлених протоколом, та визнання недійсним договору про постачання електричної енергії. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини третьої статті 228 ЦК України як правової підстави визнання недійсним оскаржуваного договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та укладеного з порушенням вимог статей 3, 4 Закону України «Про санкції» та обмежень, встановлених рішенням РНБО України від 18.06.2021, введеним у дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021.

Місцевий господарський суд позов задовольнив. Своє рішення мотивував наявністю підстав для визнання недійсними результатів публічної закупівлі, проведеної з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», та договору, укладеного за її результатами.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив нове рішення – відмовити в позові з огляду на неефективність вимоги позивача про визнання недійсною закупівлі (про визнання недійсним рішення, яке реалізоване укладенням договору про закупівлю), а також з огляду на неефективність вимоги про визнання договору недійсним без заявлення вимоги щодо реституції або відшкодування збитків чи стягнення всього отриманого переможцем тендеру в дохід держави, що є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові без розгляду спору по суті.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу прокурора, погодився з висновками апеляційного суду зазначивши у своїй постанові наступне. Скаржник у своїх доводах не врахував встановлені судом апеляційної інстанції факти щодо звернення прокурора за визнанням недійсним рішення, яке вже реалізоване укладенням договору про закупівлю, виконання правочину, вимога про недійсність якого заявлена прокурором. А також те, що в цьому разі обов`язком прокурора є звернення саме з такими позовними вимогами, які забезпечать не лише поновлення порушеного права, але й гарантують особі можливість отримання відповідного відшкодування та забезпечать в тому числі принцип процесуальної економії в господарському судочинстві. При цьому, вказане не залежить від обраних прокурором підстав визнання правочинів недійсними або від того, порушення якого саме закону (Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про санкції» тощо) було допущене відповідачем, на що помилково вказує скаржник.

Щодо вимоги про визнання недійсним результатів публічної закупівлі (торгів, аукціонів), то закон таких підстав не визначає. Вони можуть бути встановлені спеціальним законодавством. При цьому, Верховний Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21:  якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна лише такий договір. Вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору). У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, такий договір є оспорюваним та може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо його за нормами Закону України «Про публічні закупівлі» не віднесено до нікчемного.

Стосовно вимоги про визнання недійсним самого договору про постачання електричної енергії у справі, що розглядається, Верховний Суд зазначив, що Північно-західний апеляційний господарський суд, оцінюючи належність та ефективність цих позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за обставин не заявлення до суду прокурором вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, обраний ним спосіб захисту не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21): «Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові».

Оскільки у справі, що розглядалася обрання прокурором неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших, встановлених судом попередньої інстанції, обставин, то це виключило необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника. Отже, у Верховного Суду були відсутні й підстави для формування висновку щодо застосування норм права у визначеному скаржником аспекті. 

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 924/298/23 можна ознайомитися за посиланням.

Секретар ІІ Судової палати

Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна Філіпова