Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми.
Оскільки арбітражний керуючий не заявляв вимогу про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності збитків, обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, є таким, що не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Такий висновок зробив Верховний Суд у колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.12.2024 у справі № 924/408/21, змінивши постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та виклавши її мотивувальну частину у редакції своєї постанови. Виснував, що у задоволенні заяви арбітражного керуючого про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника необхідно відмовити з мотивів неефективності обраного заявником способу захисту, а не в зв`язку з її необґрунтованістю.
Також Верховний Суд окреслив суть поняття "солідарна відповідальність" керівника (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органів управління боржника), який (які), в порушення вимог абз.1 ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, не звернувся (не звернулися) в місячний термін до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (абз.2 ч.6 ст. 34 КУзПБ). Виснував, що солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб (такого керівника боржника /органів управління боржника) до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду також витлумачила положення про інший вид відповідальності третіх осіб за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство – про субсидіарну відповідальність, а саме за ч.2 ст. 61 КУзПБ (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Верховний Суд зазначив, що хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (постанови Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
Окрім того, законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору:1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.
У цій справі № 924/408/21 арбітражний керуючий звернувся до суду у межах справи про банкрутство Товариства із заявою, в якій просив визнати порушеними керівником боржника строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та покласти солідарну відповідальність на керівника боржника.
Отже, арбітражний керуючий у цій справі не заявляв вимогу про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності збитків, обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, оскільки не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2024 у справі № 924/408/21 можна ознайомитися за посиланням.
Суддя, секретар І Судової палати
Північно-західного апеляційного господарського суду
Олена Крейбух
_03_03.png)
