Північно-західний апеляційний господарський суд

29 квітня 2025, 15:50

Північно – західний апеляційний господарський суд переглянув 25 судових рішень місцевих судів апеляційного округу за участю відповідачів – фізичних осіб про витребування земельних ділянок. Із загальної кількості справ, розглянутих судом апеляційної інстанції, 9 залишено без змін, 13 скасовано, 3 повернуто апелянту.

З 25 судових рішень апеляційного суду лише 5 було оскаржено до Верховного Суду .

При вирішенні цих справ як у місцевих судах апеляційного округу, так в апеляційному суді склалась різна судова практика щодо застосування законодавства у питанні визначення юрисдикції цих спорів.

У ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ст. ст. 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб’єктами господарювання (пункт 15).

ВП ВС неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

У справі №918/1319/23 апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції , яким задоволено позов прокурора і витребувано у фізичної особи земельну ділянку, та закрито провадження у справі з підстав , визначених п.1частини 1 статті 231 ГПК України.

При цьому апеляційний суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки прокурор звернувся до господарського суду із позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка господарську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює, а передала її в оренду для сільськогосподарських потреб ТОВ "Акріс Агро Груп", то такий спір за своїм суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин (не здійснення не земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

Ухвалою від 21.11.24 Верховний суд закрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, погодившись таким чином з висновками апеляційного суду про належність справи до юрисдикції цивільного суду.

Разом з тим колегії апеляційного суду в іншому складі , розглядаючи апеляційні скарги в аналогічних справах з тим же суб’єктним складом і позовними вимогами, прийшли до висновку про господарську юрисдикцію цих спорів. Наприклад, постановою від 12.09.24 у справі № 918/81/24 залишено без задоволення апеляційну скаргу відповідача та залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову і витребувано земельну ділянку у відповідача- фізичної особи. У касаційному порядку рішення і постанова не були оскаржені.

Обґрунтовуючи свій висновок про належність спору до юрисдикції господарських судів колегія суддів зазначала, що відповідно до норм ст..2, 4 ГПК України завданням господарського судочинства є вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності та інших справ як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання, відповідно до ст.. 20 ГПК України, норми якої визначають особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів.

Так, у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Згідно з нормами частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.02.2023 р. у справі № 917/1701/23, від 12.09.2023 р. у справі № 556/889/22, від 28.02.2024 р. у справі № 182/8900/19.

Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.

У даній справі наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-887/16-17-СГ від 23.03.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" земельну ділянку кадастровий номер 5622682800:00:001:0332 передано у власність громадянці Матковській Аллі Миколаївні саме для ведення фермерського господарства. Згідно з інформаційною довідкою від 01.02.2024 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна /а.с. 54 – 57 у т.1/, 03.04.2017 р. за Матковською Аллою Миколаївною зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0332, площею 2,8438 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Отже, спір у справі стосується надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, тому має вирішуватися господарським судом.

У справі № 918/82/24 ПЗАГС, задовольняючи частково апеляційну скаргу, також прийшов до висновку що рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 у справі № 918/82/24 слід скасувати, а провадження у справі № 918/82/24 закрити з тих же підстав.

У цій справі членом колегії висловлено окрему думку.

Так, відповідно до норм статей 2, 4 ГПК України завданням господарського судочинства є вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності та інших справ як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання, відповідно до статті 20 ГПК України, норми якої визначають особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Згідно з нормами частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду, як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 лютого 2023 року у справі №917/1701/23, від 12 вересня 2023 року у справі №556/889/22, від 28 лютого 2024 року у справі №182/8900/19.

Такі правові висновки Верховного Суду повинні бути враховані відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.

У даній справі наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-890/16-17-СГ від 23 березня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину Хабуну Антону Володимировичу саме для ведення фермерського господарства.

Згідно із інформаційною довідкою №362358519 від 18 січня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, 04 квітня 2017 року за Хабуном Антоном Володимировичем зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0330, площею 2,8438 га для ведення фермерського господарства, номер відомостей про речове право: 19874561 /т. 1, а. с. 47-50/.

Враховуючи, що земельна ділянка надавалася в користування Хабуну А.В, для ведення фермерського господарства, тобто для використання у підприємницькій діяльності, то за своїм змістом правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, притаманні саме господарській діяльності. Сам по собі факт того, що земельна ділянка надана у власність фізичній особі, не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції цивільних судів.

Висновок суду про належність даного спору до підвідомчості цивільних судів ґрунтується виключно на суб`єктному складі учасників справи, без врахування змісту правовідносин, є помилковими та не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19.

Таким чином, у практиці апеляційного суду наявні різні позиції стосовно визначення підсудності цієї категорії спорів, яку судді другої судової палати вирішували, виходячи з цих позицій, по-різному.

Певна частина справ була переглянута касаційним судом, результати касаційного розгляду також є відмінними.

Ухвалою від 29.01.25 КГС ВС у справі №918/122/24 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району до Галінської Галини Володимирівни та Товариства з обмеженою відповідальністю ″Акріс Агро Груп″ про витребування земельної ділянки касаційне провадження за касаційною скаргою Галінської Галини Володимирівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 918/122/24, було закрито.

Закриваючи касаційне провадження, ВС КГС зазначив, що оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, касаційне провадження за вказаних підстав касаційного оскарження підлягає закриттю.

У справі 3918/445/24 за позовом Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до Юшчишиної Марини Володимирівни та Фермерського господарства “Валентина” про витребування земельної ділянки КГС ВС ухвалою від 19.12.24 відмовив у відкритті касаційного провадження , зазначивши при цьому, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Оскільки предметом позову у справі № 918/445/24 є витребування з незаконного володіння земельної ділянки вартістю 426 900,00 грн (висновок про вартість майна від 04.11.2024), що є меншим, ніж п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскаржені судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Однак, у деяких справах касаційний суд, визначившись щодо юрисдікційності такого спору, закрив провадження у справі , виснувавши, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

У справі №918/443/24 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до відповідача-1 Піхтєрової (Подобуєвої) Олени Віталіївни до відповідача-2 Фермерського господарства "Валентина" про витребування земельної ділянки були судами постановлені наступні рішення.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 р. у справі №918/443/24 позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області – задоволено. Витребувано у Піхтєрової (Подобуєвої) Олени Віталіївни у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області земельну ділянку площею 3,7483 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1290 (реєстраційний номер: 1224533056246). Витребувано у Фермерського господарства "Валентина" у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області земельну ділянку площею 3,7483 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1290 (реєстраційний номер: 1224533056246).

Постановою Північно – західного апеляційний господарський суд від 21.11.24 року апеляційну скаргу Піхтєрової (Подобуєвої) Олени Віталіївни на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 р. у справі №918/443/24 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.03.2025р. касаційну скаргу Піхтєрової (Подобуєвої) Олени Віталіївни задоволено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі №918/443/24 скасовано. Провадження у справі № 918/443/24 закрито. Роз`яснено керівнику Рівненської окружної прокуратури та Дядьковицькій сільській раді Рівненського району Рівненської області, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та що вони мають право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п.п.1, 6, 13 ч.1 ст.20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п.1 ч.1 цієї статті); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п.6 ч.1 цієї статті); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п.13 ч.1 цієї статті).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, на яку посилається скаржниця.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці – зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, на яку посилається скаржниця.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч.1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча би одна із сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Аналогічні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, на яку посилається скаржниця.

Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші – за правилами цивільного судочинства.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22, на яку посилалася скаржниця.

Предметом позову в цій справі, що розглядається, є витребування земельної ділянки на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради з незаконного володіння фізичної особи Піхтєрової (Подобуєвої) О. В., за якою зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку, та з незаконного володіння ФГ "Валентина" (орендаря), яке користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, на яку посилається скаржниця, викладено висновок про те, що належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, на яку посилається скаржниця, викладено такі правові висновки:

"8.5. З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного ст.32 ЗК України та ст.13 Закону № 973-IV, фізична особа – майбутній засновник фермерського господарства – повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

8.6. Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному ст.ст.116, 118 ЗК України.

8.7. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі – члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.

8.8. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне сформувати такий правовий висновок. Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

…11.6. Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна".

Верховний Суд установив, що справа № 633/408/18 за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 04.05.2016 № 3620-СГ "Про передачу земельної ділянки у власність"; зобов`язання фізичної особи Москальця Д. С. повернути державі земельну ділянку розглядалася в порядку цивільного судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 скасовано постанову апеляційного суду в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2. Велика Палата Верховного Суду також постановою від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 змінила постанову апеляційного суду в частині зобов`язання Москальця Д. С. повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, зазначивши про викладення мотивувальної частини постанови апеляційного суду у редакції постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, а резолютивну частину виклала в такій редакції: "Витребувати з володіння Москальця Д.С. на користь держави земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071)".

При цьому Велика Палала Верховного Суду виходила з установлених судами попередніх інстанцій обставин, зокрема про те, що Москалець Д. С., який є членом Фермерського господарства "Олта-А", після передачі йому у власність спірної земельної ділянки на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, фермерську діяльність не здійснював, а земельну ділянку передав в оренду ФОП Бочарову С. Ю.

У справі, що розглядається, та у справі № 633/408/18 Головне управління Держгеокадастру на підставі наказу передало всупереч процедурі, визначеній законом, без проведення земельних торгів, безоплатно у власність фізичній особі як члену (не засновнику) фермерського господарства земельну ділянку для ведення фермерського господарства; фізична особа набула у власність земельну ділянку, проте не створила фермерського господарства, а передала земельну ділянку в оренду. Наведене свідчить про подібність правовідносин у справі №633/408/18 та у справі № 918/443/24.

Виходячи зі змісту імперативних положень ч.2 ст.414 ЦК кодексу України, в разі встановлення належності відповідного спору до юрисдикції господарських судів, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст.19– 22 цього Кодексу, Велика Палата Верховного Суду в обов`язковому порядку скасувала би рішення судів попередніх інстанцій незалежно від доводів касаційної скарги, проте за наслідками касаційного перегляду цивільної справи № 633/408/18 не відбулося. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №918/132/24.

У справі № 922/1830/19 (на яку послалися суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи належність спору у справі № 918/443/24 до господарської юрисдикції) прокурор звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Павловської Ірини Костянтинівни, Фермерського господарства "Скосогорівка" про:

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" Фізичній особі;

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та Павловською І. К. щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельної ділянки площею 9,1973 га з кадастровим номером 6320886500:02:001:0375, земельної ділянки площею 16,5371 га з кадастровим номером 6320886500:02:001:0376, земельної ділянки площею 39,9995 га з кадастровим номером 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між Павловською І. К. та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельної ділянки площею 9,1973 га з кадастровим номером 6320886500:02:001:0375, земельної ділянки площею 16,5371 га з кадастровим номером 6320886500:02:001:0376, земельної ділянки площею 39,9995 га з кадастровим номером 6320888100:02:001:0096;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право оренди від 31.12.2014 № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за Павловською І. К.; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за Павловською І. К.; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за Павловською І. К.;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди від 05.12.2016 №13178167 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди від 05.02.2016 № 13177487 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди від 05.02.2016 № 13178714 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ "Скосогорівка";

- зобов`язання Павловської І. К. повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га з кадастровим номером 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га з кадастровим номером 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га з кадастровим номером 6320888100:02:001:0096.

Прокурор зазначав, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства в користування Павловської І. К. на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними між Павловською І. К. та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, відповідно до яких фізичній особі надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років. Тому фізична особа фактично отримала землю не для створення нового фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на позаконкурсній основі в абсолютно необґрунтованих розмірах з порушенням ст.ст.7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.

Таким чином, предметом позову у справі № 922/1830/19 було скасування рішення про надання в оренду (в користування) земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки. Підставою позову було те, що вказаній фізичній особі вже надавались земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства, а тому повторне їх надання в такому ж порядку не відповідає вимогам закону, так як повинно здійснюватися у загальному порядку – на конкурентних засадах.

У справі № 918/443/24, що розглядається, предметом позову є вимоги Прокурора про витребування земельної ділянки, оскільки вона незаконно вибула з комунальної власності. При цьому власником земельної ділянки, про витребування якої Прокурором заявлено позов, є фізична особа, яка є членом ФГ "Валентина" та не є засновником фермерського господарства, не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність спірну земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ФГ "Валентина". При цьому надання такої земельної ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, проте із земель, що вже перебували у постійному користуванні ФГ "Валентина". В той же час суди встановили, що Подобуєва О. В. фермерську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює та передала її в оренду ФГ "Валентина".

Таким чином, ураховуючи критерії подібності, справа № 922/1830/19 та справа, що розглядається № 918/443/24, не є подібними, оскільки різняться за змістом спірних правовідносин, предметами та підставами позову, тому висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у справі № 922/1830/19, не можуть бути релевантними до правовідносин, у справі, що розглядається.

Оскільки на час звернення із цим віндикаційним позовом належним відповідачем є фізична особа Подобуєва О. В., за якою зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, а не орендар земельної ділянки (ФГ "Валентина"), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що такий спір за своїм суб`єктним складом та характером спірних правовідносин (нездійснення не земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 918/132/24.

Отже, підстави касаційного оскарження, передбачені п.1 ч.2 ст.287 ГПКУкраїни, підтвердилися.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст.313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст.226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст.ст.20– 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, то такий спір за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки), тому постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі № 918/443/24 скасовано, а провадження у справі № 918/443/24 – закрито на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

У справі № 918/442/24 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до Бурої Ангеліни Анатоліївни, Фермерського господарства "Валентина" про витребування земельних ділянок постановлені наступні рішення.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.10.2024 позов задоволено. Витребувано у Бурої А. А. та ФГ "Валентина" у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільради земельну ділянку площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008, та земельну ділянку площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291.

За результатами апеляційного перегляду цієї справи згідно з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 вказане рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін із тих самих підстав.

15.04.2025 Верховний суд ухвалив постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і закрив провадження у справі. При цьому КГС ВС виснував, що, зважаючи на те, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, то такий спір за суб’єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, його вирішення впливає на права та обов’язки фізичної особи (власника земельної ділянки у наведеному випадку Бурої А. А.), тому постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2024 у цій справі слід скасувати, а провадження у справі № 918/442/24 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У справі №918/132/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району до: Атаманюк Вікторії Анатоліївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" про витребування земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2024 року позов Прокурора про витребування земельної ділянки задоволено. Витребувано у Атаманюк Вікторії Анатоліївни у комунальну власність на користь Здолбунівської територіальної громади в особі Позивача земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0340 (реєстраційний номер 1218863656226). Витребувано у Відповідача 2 у комунальну власність на користь Здолбунівської територіальної громади в особі Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0340 (реєстраційний номер 1218863656226).

Постановою Північно – західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу Атаманюк Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2024 року по справі №918/132/24 - залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2025р касаційну скаргу Атаманюк Вікторії Анатоліївни задоволено постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 у справі №918/132/24 скасовано. Провадження у справі № 918/132/24 закрито. Роз’яснено Керівнику Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Верховний Суд зазначив, що у справі № 922/1830/19 (на яку послалися суди попередніх інстанцій в якості обґрунтувань належності спору у справі № 918/132/24 до господарської юрисдикції) прокурор звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи, ФГ "Скосогорівка" про (зокрема):

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та Фізичною особою щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між Фізичною особою та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право оренди від 31 грудня 2014 року № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за Фізичною особою;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178167 від 05.12.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178714 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ "Скосогорівка";

- зобов`язання Фізичну особу повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Прокурор зазначив, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства в користування Фізичній особі на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними нею та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, відповідно до яких фізичній особі надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років. Тому Фізична особа фактично отримала землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на позаконкурсній основі в абсолютно необґрунтованих розмірах у порушення норм ст.ст.7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.

Таким чином, предметом позову у справі № 922/1830/19 є оскарження рішення про надання в оренду (в користування) земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства, договору оренди та суборенди земельної ділянки. Підставою позову є те, що вказаній фізичній особі вже надавались земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства, а тому повторне їх надання по такій же процедурі не відповідає вимогам закону, так як повинно здійснюватися у загальному порядку - на конкурентних засадах.

В той же час, у справі № 918/132/24 предметом позову є вимоги прокурора про витребування земельної ділянки, оскільки вона незаконно вибула з комунальної власності. При цьому власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа, яка, будучи членом ФГ "ім. Шевченка" та не є засновником фермерського господарства, не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність спірну земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ФГ "ім. Шевченка". При цьому надання такої земельної ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах (ст.118 ЗК України), проте із земель, що вже перебували у постійному користуванні ФГ "ім.Шевченка". В той же час, Атаманюк В.А.. фермерську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює та передав її в оренду.

Таким чином, враховуючи критерії подібності, справа №922/1830/19 та справа, що розглядається № 918/132/24, не є подібними, адже визначально різняться змістом правовідносин, предметами та підставами позову, фактично-доказовою базою, з огляду на що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/1830/19 не можуть бути релевантними до правовідносин, у справі, що переглядається.

Оскільки на час звернення з цим віндикаційним позовом належним відповідачем є фізична особа (Атаманюк В.А.), за якою зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, а не її орендар (ТОВ "Акріс Агро Груп") земельної ділянки з незаконного володіння, колегія суддів дійшла висновку, що такий спір за своїм суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин (не здійснення не земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

В той же час у справах №918/81/24, №918/133/24, №918/446/24, №918/395/24, №918/397/24 апеляційний господарський суд підтримав рішення судів першої інстанції, та ці рішення не були оскаржені до суду касаційної інстанції. В своїх постановах апеляційний суд зауважував, що відповідно до норм ст.2, 4 ГПК України завданням господарського судочинства є вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності та інших справ як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання, відповідно до ст.. 20 ГПК України, норми якої визначають особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів. Так, у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Натомість у справах №918/404/24, №918/405/24, №918/406/24, №918/396/24, №918/162/24, №918/84/24, №918/134/24, №918/121/24, №918/1319/23, №918/163/24, №918/82/24 колегія суддів дійшла висновку, що оскільки прокурор звернувся до господарського суду із позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка господарську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює, а передала її в оренду для сільськогосподарських потреб ТОВ, то такий спір за своїм суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин (не здійснення не земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

Апеляційний суд вказав, що враховуючи, що на час звернення з віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки з незаконного володіння належним відповідачем є фізична особа за якою зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, а не її орендар (ТОВ), то є наявність підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку з неналежністю розгляду даного спору в порядку господарського судочинства та необхідності його розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та від 28.04.2023 у справі №915/390/22 відповідно.

Таким чином, різний підхід судів у зазначених вище справах призвів до різних правових наслідків у подібних правовідносинах, адже досліджені справи стосувались одних і тих самих або подібних за правовою природою суб’єктів і правовідносин, що мало наслідком виникнення правової невизначеності. Проте, як відомо, принцип правової визначеності є складовою верховенства права і гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Суддя, секретар ІІ Судової палати
Північно-західного апеляційного
господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА

Юрисдикційність у земельних справах за участю фізичних осіб