Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Інститут забезпечення позову покликаний охороняти матеріальні інтереси позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, але у чіткій відповідності до предмета спору і його підстав.
Позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену в постанові 17.06.2025 у справі № 902/515/25, підтримав Верховний Суд.
До господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"" із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову. У ній заявник вказав про свій намір звернутися до суду з позовними вимогами до Хмільницької міської ради, Фізичної особи-підприємця К. та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області: визнати недійсним рішення Хмільницької міської ради про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки; визнати недійсним рішення Хмільницької міської ради про продаж земельної ділянки; визнати недійсними земельні торги з продажу земельної ділянки; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між Хмільницькою міською радою та гр.К.
У цій заяві ТОВ "Санаторій "Поділля"" просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони ФОП К., ТОВ "ЛБК груп" чи будь- яким іншим особам за їх дорученням, чинити будь-які перешкоди ТОВ "Санаторій "Поділля"" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через означені земельні ділянки, що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також чинити будь-які перешкоди у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через належний йому водогін від насосної станції II підйому; заборони ФОП К., ТОВ "ЛБК груп"; будь-яким іншим особам, які діють за їх дорученням, здійснювати будь-які будівельні роботи на обумовлених земельних ділянках до завершення розгляду цієї справи судом;
- накладення арешту на означені земельні ділянки зі встановленням заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо них, які розташовані на території Хмільницької міської територіальної громади, до ухвалення судового рішення у цій справі.
Господарський суд першої інстанції задоволив вказану заяву частково.
Північно-західний апеляційний господарський суд скасував ухвалу місцевого господарського суду та ухвалив постанову, якою відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивуючи, зокрема, тим, що фактично обставини справи стосуються можливості користування ТОВ "Санаторій "Поділля" чужою земельною ділянкою, по якій ймовірно проходить водогін. Позивач просить заборонити перешкоджати у користуванні водогоном, який не має правового статусу (жодного рішення, договору, державної реєстрації сервітуту тощо). У заяві про забезпечення позову заявник не зазначив про намір заявити позовну вимогу про встановлення сервітуту чи спонукання до укладення договору сервітуту (якщо між сторонами існують переговори, відмови, тощо). Позивач стверджує, що водогін зруйновано і по факту вчинення дій щодо руйнування водопроводу внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстровано кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах). На переконання апеляційного суду, якщо водогін вже зруйновано, то вимога про "заборону перешкоджати ремонту водогону" є сумнівною, оскільки предмет користування фізично не існує (інженерні мережі порушено або знищено). У такому випадку захист порушених прав повинен стосуватися відшкодування шкоди, відновлення об`єкта. Сама по собі наявність кримінального провадження не виключає цивільного позову, але вона спростовує наявність потреби у вжитті забезпечувальних заходів, про які зазначає позивач.
Разом з тим, враховуючи відсутність речового права на земельну ділянку (немає сервітуту), зруйнованість мережі, апеляційний суд дійшов висновку, що звернення із заявою про забезпечення позову частково не відповідає дійсній меті захисту права та є надмірним. Зауважив, що заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні/реєстраційні дії, арешту ділянок, заборони втручання у ремонт водогону формально виходять за межі предмета спору, спрямовані не на збереження статусу об`єктів спору, а на обмеження відповідачів у їх діяльності (забудова, реєстрація).
Верховний Суд зауважив, що забезпечення позову шляхом заборони ФОП К., ТОВ "ЛБК груп" чи будь- яким іншим особам за їх дорученням, чинити будь-які перешкоди ТОВ "Санаторій "Поділля"" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через належний йому водогін від насосної станції II підйому, не дає можливості ідентифікувати місцезнаходження водогону по відношенню до земельної ділянки відповідача, фактично обмежує право відповідача у праві користуватися та розпоряджатися своїм майном та за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, які має намір заявити позивач, що, в свою чергу, суперечить положенням ч. 11 ст. 137 ГПК України. Застосування такого заходу забезпечення позову може призвести до блокування діяльності відповідача, і, за умови недоведеності наявності порушення прав позивача, свідчити про його (захід забезпечення позову) неспівмірність та порушувати збалансованість інтересів сторін справи.
Верховний Суд наголосив, що фактично надання позивачу дозволу у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки відповідача, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через належний водогін від насосної станції II підйому ставить під сумнів правомірність набуття у власність відповідача земельної ділянки, який наразі не визнано недійсним, і вказане питання повинно досліджуватися під час розгляду спору по суті, тобто ігнорує закріплену у ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, оскільки обмеження права відповідача у користуванні належним йому майном відбувається до встановлення незаконності відповідного правочину судом.
Щодо вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона ФОП К., Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп", будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на вказаних у заяві земельних ділянках, то вжиття такого заходу забезпечення позову на усій площі спірних земельних ділянок, як про це просить позивач, не відповідає дотриманню балансу інтересів обох сторін, в даному випадку відповідача-2 та обмежує його право у користуванні належному йому майном.
Водночас Верховний Суд зауважив, що за висновком Великої Палати Верховного Суду (п. 44 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22) жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Отже, місцевий господарський суд, задовольняючи заяву в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, не навів фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких той звернувся до суду.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.09.2025 року у справі № 902/515/25 можна ознайомитися за посиланням.
Заступник голови
Північно-західного апеляційного господарського суду
Алла Гудак
_03_03.png)
