Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену в постанові від 05.06.2025 у справі № 918/983/24, підтримав Верховний Суд.
До господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Іванна" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 31.10.2019 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) в сумі 4 928 185, 18 грн, з яких: 3 030 000 грн 00 коп. - заборгованість з орендної плати; 540 661 грн 34 коп. - пеня за прострочення сплати орендних платежів; 606 000 грн 00 коп. - штраф за прострочення сплати орендних платежів; 258 634 грн 79 коп. - інфляційні втрати через несплату орендних платежів; 112 661 грн 40 коп. - три проценти річних від простроченої суми орендної плати за користування чужими коштами; 25 119 грн 82 коп. - пеня за несплату компенсації комунальних та експлуатаційних витрат; 2 100 грн 65 коп. - інфляційні втрати за несплату компенсації комунальних та експлуатаційних витрат; 2 898 грн 44 коп. - три проценти річних від простроченої суми компенсації комунальних та експлуатаційних витрат за користування чужими коштами, 350 108 грн 74 коп. - заборгованість з компенсації комунальних та експлуатаційних витрат/податків за 2021-2023 роки.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову.
Північно-західний апеляційний господарський суд скасував вказане рішення місцевого господарського суду та ухвалив постанову та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, мотивуючи, зокрема, тим, що дія форс-мажорних обставин в контексті статті 617 ЦК України передбачає лише звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, тобто саме зобов'язання стороною договірних відносин має бути виконано. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, (1) що Відповідач в порушення умов договору не повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин, не надав доказів такого повідомлення; (2) відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.02.2025 № 376) на території Харківської міської територіальної громади (за місцезнаходженням об`єкта оренди) бойові дії розпочалися 24.02.2022 та завершились 15.09.2022; (3) Відповідач не довів фізичну неможливість користування орендованим майном протягом всього спірного періоду.
Приймаючи до уваги об`єктивну неможливість використання орендованого майна в період з 24.02.2022 по 15.09.2022, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за виключенням вищевказаного періоду, а також з урахуванням здійсненого судом перерахунку заявленої до стягнення заборгованості.
Верховний Суд зауважив, що саме на орендаря покладається обов'язок доведення настання обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством, чого в цьому випадку Відповідачем щодо всього заявленого періоду заборгованості зроблено не було.
Стосовно посилань відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, відповідно до яких "… сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором… навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором", Верховний Суд зазначив таке:
- по-перше, висновки Верховного Суду в справі № 910/7679/22 стосуються саме випадку коли сторона доводила наявність форс-мажорних обставин на підставі листа ТПП, в той час як суди наголошували на необхідності отримання сертифіката ТПП, що є відмінним від обставин цієї справи, яка розглядається;
- по-друге, наявним в матеріалах справи листу від 25.02.2022 № 11-18 з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, адресованому керівникові ТОВ "Іванна", та висновку Рівненської торгово-промислової палати від 24.12.2024 № 56.01/470 про істотну зміну обставин, обставини непереборної сили, надав оцінку суд апеляційної інстанцій. Переоцінка вказаних доказів до компетенції суду касаційної інстанції не входить;
- по-третє, апеляційний господарський суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановив невиконання Відповідачем належним чином передбаченого пунктом 7.10 Договору обов'язку повідомлення Позивача про наявність форс-мажорних обставин, з урахуванням чого дійшов висновку, що Відповідач позбавлений права посилатися на виникнення та дію таких обставин для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань щодо всього періоду заявленої заборгованості. Вказані висновки суду апеляційної інстанції скаржник у поданій касаційній скарзі (зокрема, з огляду на положення частини 2 статті 287 і статті 300 ГПК України) не спростовує.
За наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також не вбачає невідповідності висновків суду апеляційної інстанції висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, щодо застосування статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
Крім того Верховний суд звернув увагу, що з поданих відповідачем у справі процесуальних документів, у тому числі відзиву на позовну заяву, відповідач під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій в обґрунтування своїх заперечень проти заявленого позову не зазначав про нікчемність договору оренди нежитлового приміщення від 31.10.2019 в силу відсутності його нотаріального посвідчення та державної реєстрації у зв'язку із продовженням строку дії оренди на підставі додаткових угод. Наведені доводи не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, а судові рішення взагалі не містять висновків щодо застосовності/незастосовності норм статей 793, 794 ЦК України до спірних правовідносин, а тому такі доводи ВС визнав безпідставними, оскільки відповідач не заперечував проти позовних вимог з цих підстав у суді першої інстанції.
Стосовно посилань скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 764 ЦК України (пункт 12.5 цієї постанови), то Верховний Суд аналогічно звертає увагу на відсутність заперечень відповідача в судах першої чи апеляційної інстанції щодо заявленої заборгованості з підстави закінчення строку дії договору, оскільки відповідач наполягав саме на необхідності застосування до вказаного періоду приписів частини 6 статті 762 ЦК України.
У той же час, як в рішенні суду першої інстанції, так і в постанові суду апеляційної інстанції містяться висновки про те, що у зв`язку з тим, що відповідач не повернув позивачеві орендоване приміщення 31.12.2022 та продовжував ним користуватися, дія договору оренди нежитлового приміщення від 31.10.2019 в силу приписів статті 764 ЦК України та частини 4 статті 284 Господарського кодексу України була продовжена.
За таких обставин, наведені скаржником у пункті 12 цієї постанови доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не свідчать про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 918/983/24 можна ознайомитися за посиланням.
Суддя, секретар судової палати № 1
Північно-західного апеляційного
господарського суду
Олена КРЕЙБУХ
_03_03.png)
