Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
18 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська бутербродна компанія» подало до Європейського Суду заяву проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Заява стосується визнання недійсним права власності підприємства-заявника на майно у судовому провадженні, ініційованому проти нього прокурором, на тій підставі, що майно було самочинною забудовою, зведеною на земельній ділянці, яка перебувала у комунальній власності.
12 грудня 2024 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення, яким установив порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ у своєму Рішенні встановив:
1.Наявність володіння: спірне нерухоме майно, попри незаконний статус будівлі, вважалося «Майном» компанії – заявника, оскільки її право власності офіційно зареєстрував компетентний орган держави і вона володіла цим майном без жодних перешкод щонайменше два роки;
ЄСПЛ виснувало про непропорційність втручання у цій справі у зв’язку з:
- тривалою бездіяльністю держави: ЄСПЛ наголосив, що рішення про знесення спірного кафе суд виніс ще у 2008 році. Невиконання цього рішення дозволило об’єкту існувати і бути предметом правочинів, на підставі яких компетентні органи держави реєстрували право власності на це майно за іншими особами;
- добросовісністю володіння: ЄСПЛ виснував, що компанія заявник діяла добросовісно, спираючись на зареєстроване право власності. Звернув увагу на те, що необхідність виправити стару «помилку» не повинна втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади;
- відсутністю компетенції: ЄСПЛ констатував, що у компанії – заявника не було реальних механізмів отримання відшкодування на національному рівні.
При цьому ЄСПЛ не заперечував законності та виправданості оскарженого втручання, врахувавши:
- самочинність побудови кафе та статус землі, на якій воно побудоване;
- прагнення міської ради повернути землю територіальній громаді у стані, в якому вона перебувала до самочинного будівництва, а не витребувати будівлі від підприємства – заявника;
- нестандартність процедури, яка призвела до визнання права власності особи, яка придбала кафе у забудовниці;
- остаточність і необхідність виконання рішень судів, які набрали законної сили, про знесення самочинного будівництва.
Велика Палата Верховного Суду розглянула заяву Товариства про перегляд рішень за виключними обставинами.
ВПВС звернула особливу увагу на статус землі, на якій побудували кафе, - це земля водного фонду, яка має природоохоронне значення та не може використовуватися не за цільовим призначенням.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.
ВПВС зауважила, що у цій справі законність володіння Товариства не пов`язана із законністю забудови, а базується на чинності правочинів на час набуття права і тривалості існування спірного нерухомого майна як об`єкта права власності. ЄСПЛ визначив це як «тривале терпиме ставлення органів державної влади до існуючої ситуації або щонайменше небажання остаточно розв`язати її».
Оскільки скасування судових рішень у цій справі не призведе до поновлення порушеного конвенційного права ТОВ «Одеська бутербродна компанія» на мирне володіння спірним майном, ВПВС відмовила в задоволенні заяви Товариства.
Секретар Судової палати № 2
Північно-західного апеляційного господарського суду
Тетяна ФІЛІПОВА
_03_03.png)
