Велика Палата Верховного Суду: про застосування п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України

Велика Палата Верховного Суду ухвалила важливе рішення у справі №754/947/22, відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах №756/3462/20, №557/1226/23, №904/4027/22 та №852/2а-1/24, де підходи щодо зупинення провадження були іншими, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану. 

В січні 2022 року жителька Києва звернулася до Деснянського районного суду з позовом проти співвласника квартири. Третя особа – Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської РДА – захищала інтереси малолітніх. Квартира – у рівних частках у власності подружжя, яке розлучилося. Позивачка пропонувала продати майно або укласти нотаріальний договір про порядок користування, але відповіді не отримала. Спір виник щодо доступу до помешкання та оплати комунальних платежів.

Під час розгляду справи відповідачка подала заяву про зупинення провадження у справі у зв’язку з мобілізацією відповідача до лав ЗСУ.

Апеляційний суд зупинив провадження.

Розглянувши справу, Велика Палата ВС зазначила, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).

Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Постанова Великої Палати Верховного Суду призначена  забезпечити  баланс  між правом військовослужбовця брати  участь у судовому процесі та особливостями проходження ним служби під час воєнного стану.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі №754/947/22 можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/131941691 .

Секретар ІІ Судової палати

Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА