Північно-західним апеляційним господарським судом публікується інформація щодо Дайджесту судової практики Великої Палати Верховного Суду – рішень, внесених до ЄДРСР протягом 2025 року.
Зокрема, Дайджест містить правові висновки щодо застосування норм матеріального, які підлягають застосуванню в т.ч. при розгляді спорів, віднесених до юрисдикції господарських судів, а саме:
- у спорах, що виникають із земельних правовідносин:
- Належним відповідачем у справі за позовом про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності є саме орган місцевого самоврядування, а не його виконавчий орган (Постанова ВП ВС від 18 грудня 2024 року у справі № 907/825/22: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124662906 );
- Обласні державні (військові) адміністрації, діючи від імені держави як власника лісової ділянки, мають право вимагати розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами в судовому порядку в разі порушення умов договору тимчасовим користувачем, зокрема, при здійсненні будівництва без погодження з постійним лісокористувачем. При цьому вимога про розірвання такого договору є належним та ефективним способом захисту і не потребує пред’явлення вимоги про знесення самочинного будівництва, якщо договором врегульовано повернення земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан (Постанова ВП ВС від 07 травня 2025 року у справі № 902/111/24: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127680294 );
- Належним способом захисту порушених прав власника щодо земельної ділянки, яка передана на підставі договору оренди, строк якого після його попередньої пролонгації на момент звернення з позовом до суду закінчився, є звернення до суду з вимогою про зобов’язання орендаря повернути земельну ділянку. Наявність зобов’язальних (договірних) правовідносин щодо спірної земельної ділянки унеможливлює її повернення із застосуванням положень статті 391 ЦК України (шляхом пред’явлення негаторного позову до суду). Постанова ВП ВС від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129278127 .
- у спорах, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності:
- ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо початку перебігу строку безперервного невикористання торговельної марки як підстави для дострокового припинення дії свідоцтва на таку торговельну марку, визначивши, що дія свідоцтва про реєстрацію торговельної марки може бути достроково припинена, якщо протягом безперервного п’ятирічного періоду торговельна марка не використовувалася в Україні стосовно товарів чи послуг, щодо яких вона зареєстрована, і немає поважних причин її невикористання. Обчислення зазначеного п’ятирічного періоду не залежить від зміни власника (уповноваженого користувача) торговельної марки. Постанова ВП ВС від 05 березня 2025 року у справі № 910/8781/23: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126153470 .
- у спорах, що виникають із договірних правовідносин:
- ВП ВС відступила від правових висновків ВСУ і КГС ВС щодо застосування статей 1281, 1282 ЦК України до правовідносин кредитора та спадкоємців майнового поручителя, який не є боржником за основним зобов’язанням, визначивши, що строк пред’явлення кредитором вимоги до спадкоємців, а також порядок виконання ними зобов’язання, передбачений у статтях 1281, 1282 ЦК України, не поширюються на правовідносини, які виникають у зв’язку з переходом у порядку спадкування майна, яке майновий поручитель передав в іпотеку задля забезпечення виконання зобов’язань третьою особою (відмінною від особи іпотекодавця). Такі відносини регулюються нормами Закону України «Про іпотеку», і тому іпотека є дійсною для спадкоємця іпотекодавця, який набуває статусу іпотекодавця та має всі його права і обов’язки за іпотечним договором. Постанова ВП ВС від 25 червня 2025 року у справі № 761/382/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128876523 ;
- ВП ВС конкретизувала власний правовий висновок щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, визначивши, що три проценти річних, передбачені цією статтею (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), – це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов’язання боржником, який не підлягає зменшенню судом. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних можуть бути заявлені без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року, оскільки такий строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року – на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року – на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Постанова ВП ВС від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128845028.
- Спори, що виникають з корпоративних правовідносин
- ВП ВС відступила від власного правового висновку щодо правової природи рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи, визначивши, що такі рішення не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 цього Кодексу, які визначають підстави недійсності правочину. Рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти). У разі відчуження майна товариства за рішенням загальних зборів його учасників оскарженим та визнаним недійсним може бути кінцевий результат дій з передачі майна – правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна. Постанова ВП ВС від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124809039.
- Спори, що виникають на стадії виконавчого провадження
- ВП ВС відступила від висновків КГС ВС та ВСУ щодо неможливості відступлення права вимоги стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди, визначивши, що договір відступлення права вимоги може бути укладений кредитором після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості, що є підставою для заміни стягувача у виконавчому листі / провадженні. Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не свідчить про заміну зобов’язання за договором новим зобов’язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, у яких права та інтереси сторони захищені судовим рішенням, що є обов’язковим до виконання на всій території України. Водночас таке судове рішення не змінює обсяг прав та обов’язків сторін зобов’язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання такого зобов’язання. Постанова ВП ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130456948 ;
- До особи, яка була залучена до участі у справі як третя особа без самостійних вимог, і не повідомила суду про набуття під час судового розгляду права власності на предмет іпотеки, переходять права і обов’язки іпотекодержателя, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні. За статтею 23 Закону України «Про іпотеку» разом з обтяженим іпотекою майном до підприємства перейшли права і обов’язки іпотекодержателя, тобто відбулася заміна у матеріальних правовідносинах, що є підставою для заміни боржника в процесуальних відносинах. Постанова ВП ВС від 03 грудня 2025 року у справі № 902/388/18: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132391401 .
Також у Дайджесті Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на процесуальні та юрисдикційні питання.
З повним текстом Дайджесту можна ознайомитися за посиланням.
За поданням Відділу аналітичної роботи,
узагальнення судової практики та судової статистики
_03_03.png)
