Верховний Суд: Огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за лютий 2026 року

Північно-західним апеляційним господарським судом публікується інформація щодо Огляду судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за лютий 2026 року.

В Огляді сформульовано правові висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, які можуть виникати при розгляді спорів, віднесених до юрисдикції  господарських судів, зокрема:

щодо незмінності черговості вимог кредиторів при зміні законодавства

Якщо вимоги кредитора визнані судом та включені до реєстру з певною черговістю згідно з раніше чинним законодавством і таке рішення набрало законної сили та не скасоване у встановленому порядку, то перегляд черговості цих вимог виключно на підставі зміни законодавчих норм є неможливим. Зміни у законі не належать до передбачених законодавством про банкрутство підстав для внесення змін до реєстру вимог кредиторів, зокрема щодо черговості їх задоволення. (постанова КГС ВС від 11.02.2026 у справі №  910/8404/15-г);

щодо обрання головою установчих зборів та головою правління ОСББ особи, яка не є співвласником багатоквартирного будинку

Законодавство про ОСББ не містить заборони обирати до складу правління та головою правління особу, яка не є співвласником багатоквартирного будинку. Відсутність прямої заборони у законодавстві означає можливість співвласників самостійно визначати склад органів управління об'єднання (постанова КГС ВС від 02.02.2026 у cправі № 916/4721/24);

щодо відсутності в колишнього директора ТОВ права оскаржувати рішення загальних зборів, що стосується реалізації корпоративних прав учасників

Директор, який не є учасником товариства, не може посилатися на процедурні порушення при скликанні та проведенні загальних зборів як на підставу для визнання їх рішень недійсними, якщо такі рішення стосуються корпоративних прав учасників, а не його власних прав як керівника (постанова КГС ВС від 18.02.2026 року у справі № 910/3596/24);

щодо відповідальності постійного лісокористувача за незабезпечення охорони лісу від незаконної рубки третіми особами

Обов’язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов’язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанова КГС ВС від 11.02.2026 у справі № 907/278/25);

щодо неможливості легалізації самочинного будівництва шляхом державної реєстрації права власності або на підставі рішення третейського суду

Об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, якщо збудований на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без дозвільних документів або з порушенням будівельних норм. Державна реєстрація права власності чи рішення третейського суду не змінюють правового режиму самочинного будівництва. Власник земельної ділянки має право вимагати знесення самочинно збудованого об'єкта за рахунок особи, яка здійснила будівництво, якщо не надавав згоди на будівництво. Особа без речового права на земельну ділянку не може набути права власності на розташовані на ній об'єкти нерухомості (постанова КГС ВС від 10.02.2026 у справі № 910/7133/25);

щодо передчасності застосування вимог про внесення вартості майна на депозит суду без встановлення характеру позову та добросовісності набувача на стадії відкриття провадження

 Суд не вправі на стадії відкриття провадження у справі визначати характер позовних вимог, зокрема визначати їх як віндикаційні чи негаторні, встановлювати добросовісність набувача майна та застосовувати вимоги ч. 6 ст. 164 ГПК України (у редакції, пов’язаній із прийняттям Закону № 4292-ІХ) щодо внесення коштів спірного майна на депозитний рахунок суду, оскільки такі обставини підлягають встановленню виключно під час розгляду справи по суті, а тому їх застосування на стадії відкриття провадження є передчасним і свідчить про неправильне застосування норм процесуального права (постанова КГС ВС від 20.02.2026 у справі № 910/4258/25);

щодо порушення строку повідомлення про настання форс-мажорних обставин

Порушення передбаченого договором строку повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин не означає автоматичної втрати права посилатися на такі обставини, якщо у договорі прямо не встановлено відповідних наслідків. Водночас тривалі обставини непереборної сили не звільняють боржника від виконання грошового зобов’язання та не продовжують строк його виконання, якщо це прямо не передбачено в умовах договору або законі (постанова КГС ВС від 10.12.2025 року у справі № 916/4003/24);

щодо належного суб’єктного складу сторін у спорі про визнання недійсним договору оренди державного майна

У справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину. Незалучення сторони договору як співвідповідача за наявності обов’язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови в позові. Визначення складу відповідачів є правом позивача, однак перевірка їх належності — обов’язком суду (постанова СП КГС ВС від 16.10.2025 у справі № 917/1173/22);

щодо покладення судових витрат за результатом розгляду позову уповноваженої особи засновника (учасника) боржника саме на неї, а не на особу, чиї інтереси вона представляє

Уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника на відміну від особи, яка є представником учасника справи відповідно до приписів ст. 58 ГПК України, має самостійний процесуальний статус у справі про банкрутство. Тому розподіл судових витрат за результатами розгляду позову уповноваженої особи засновника (учасника) боржника здійснюється за правилами, передбаченими ст. 129 ГПК України (постанова КГС ВС від 27.012026 у справі № 911/2794/21(911/2037/23).

Крім того, Верховним Судом звернуто увагу на інші питання щодо застосування норм матеріального та процесуального права, що виникають під час розгляду господарських спорів.

З повним текстом Огляду судової з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану можна ознайомитися за посиланням.

Відділ аналітичної роботи, узагальнення судової практики та судової статистики