Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 29.12.2023 № 523/02 до договору оренди землі від 10.09.2013 № 123-01-2013/2427603, укладену між Хмельницькою міською радою та Приватним підприємством "Пектораль-1" та зобов'язання ПП "Пектораль-1" повернути Хмельницькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0177, площею 0,6716 га.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2025 позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 29.12.2023 № 523/02 до договору оренди землі від 10.09.2013 № 123-01-2013/2427603, укладену між Хмельницькою міською радою та ПП "Пектораль-1". У решті позову відмовлено.
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 29.12.2023 № 523/02 до договору оренди землі від 10.09.2013 №123-01-2013/2427603, укладену між Хмельницькою міською радою та ПП "Пектораль-1". Прийнято у цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення залишити без змін.
Верховний Суд залишив без змін постанову Північно- Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 924/528/25.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У постанові від 03.09.2024 у справі № 910/14049/23 Верховний Суд дійшов висновку, що крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ст. 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Надавши оцінку висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник, колегія суддів зазначає таке:
- у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (предмет спору про визнання недійсним на майбутнє договору оренди) на обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та вказував на незаконну передачу в оренду приміщень державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов`язана з навчально-виховним процесом. У цій справі Прокурор наголошував, що спірне майно державної форми власності, за цільовим призначенням повинно використовуватися для забезпечення громадян можливістю здобуття повної загальної середньої освіти та дошкільної освіти, задоволення їх потреб у навчальному та виховному процесах, реалізації здібностей, таланту, проте спірне майно фактично використовується суб`єктом господарювання для задоволення особистих потреб та одержання прибутку. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спірний договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства про освіту, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України. На думку Великої Палати Верховного Суду, порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчально-виховного комплексу не за його цільовим призначенням та, що спірний договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства про освіту, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України;
- у справі № 922/3166/20 (постанова Верховного Суду від 02.11.2022) розглядався спір за позовом Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на цій земельній ділянці та про зобов`язання повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,7199 га (кадастровий номер 6310136600:07:045:0001) на вул. Олени Стасової, 17 (нинішня назва - вул. Раєвської) у м. Харкові до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка використовується відповідачем з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки ним здійснено самовільне будівництво торговельних павільйонів, які цілком або частково розташовані на орендованій ним у позивача земельній ділянці, чим порушено положення ст.ст. 1, 13, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та умови договору оренди землі
Здійснивши аналіз вказаних аргументів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга не містять відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування конкретної норми права щодо якої відсутній висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, його доводи фактично зводяться до надання іншої оцінки документам у справі, ніж це здійснив апеляційний господарський суд. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, відповідними нормами права тощо, оскільки у іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.
З повним текстом постанови ВС КГС від 17.03.2026р. у справі №924/528/25 можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/135044160
Секретар ІІ Судової палати
Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА
_03_03.png)
