Застосування частини 8 ст.129 ГПК України апеляційним судом Верховний Суд визнав правильним

18.06.2025 ТОВ "Будмонтажпроект" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ПП "Вікант", Шаповалова А.П., Вінницького ННВО "Комплекс-1" про припинення дій, які порушують право шляхом заборони ПП "Вікант" та Шаповалову А.П. вчинення дій щодо скликання та проведення загальних зборів учасників Вінницького ННВО "Комплекс-1" щодо вирішення питань виключення ТОВ "Будмонтажпроект" зі складу учасників Вінницького ННВО "Комплекс-1" та затвердження статуту у редакції, адресованій ТОВ "Будмонтажпроект" 25.04.2025.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 30.09.2025 у справі №902/814/25 у задоволенні позову відмовив.

Господарський суд Вінницької області додатковим рішенням від 16.10.2025 заяву Вінницького ННВО "Комплекс-1" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив: стягнув з ТОВ "Будмонтажпроект" на користь Вінницького ННВО "Комплекс-1" 44 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

-  ТОВ "Будмонтажпроект" подало заперечення на заяву Вінницького ННВО "Комплекс-1" про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій не погоджується із заявленою сумою, при цьому ТОВ "Будмонтажпроект" не подало клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвокатів;

-  заявлений розмір витрат на правничу допомогу Вінницького ННВО "Комплекс-1" відповідає попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, визначеному у відзиві на позовну заяву;

-  витрати Вінницького ННВО "Комплекс-1" на професійну правничу допомогу в сумі 44 600,00 грн є обґрунтованими.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 14.01.2026:

-  додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2025 в частині задоволення заяви Вінницького ННВО "Комплекс-1" про стягнення з ТОВ "Будмонтажпроект" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 177,60 грн скасував та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви;

-  в решті додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.10.2025 залишив без змін.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 8 ст.129 ГПК передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1 ст.221 ГПК).

На відміну від обставин, встановлених у справах №924/427/22 та №160/16902/20, у цій справі №902/814/25 суди попередніх інстанцій встановили, що до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 30.09.2025 Вінницьке ННВО "Комплекс-1" зробило заяву про понесені судові витрати та протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та подало відповідні докази понесених витрат.

У справі №902/814/25 суди попередніх інстанцій встановили, що надання правничої допомоги Вінницькому ННВО "Комплекс-1" та представництво його інтересів здійснювали два адвоката.

Вінницьке ННВО "Комплекс-1" заявило відшкодування витрат за надані адвокатом Особа 1 послуги у розмірі 24 600 грн та за надані адвокатом Особа 2 послуги у розмірі 20 000 грн.

Фіксований розмір гонорару за розробку та підготовку процесуальних документів у справі №902/814/25 – 20 000 грн адвокат Особа 2 та Вінницьке ННВО "Комплекс-1" погодили саме в акті виконаних робіт №1 від 23.07.2025, який був складений вже після подання Вінницьким ННВО "Комплекс-1" відзиву на позовну заяву (07.07.2025).

Тому є очевидним те, що докази понесення витрат за послуги, надані адвокатом Особа 2, Вінницьке ННВО "Комплекс-1" на момент подання першої заяви по суті спору (відзив на позов) не були наявні у відповідача. Водночас такі докази були подані в установленому ч.8 ст.129 ГПК порядку після відповідної заяви відповідача, зробленої до завершення судових дебатів.

Щодо іншої частини витрат суд апеляційної інстанції зауважив, що у п.4.3 договору про надання правничої допомоги, укладеного Вінницьким ННВО "Комплекс-1" з адвокатом Особа 1, встановлено, що сторони вправі погоджувати як фіксовану, так і погодинну вартість правничої допомоги.

Фіксований розмір гонорару за представництво інтересів клієнта під час розгляду цієї справи адвокат Особа 1 та Вінницьке ННВО "Комплекс-1" не погоджували, оскільки погоджені були лише суми за вчинення окремих процесуальних дій.

 Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку, якщо сторони не погодили фіксований розмір гонорару за представництво інтересів, очевидним є те, що до закінчення розгляду справи сторона фактично позбавлена можливості надати всі докази понесення витрат, оскільки такі витрати можуть включати в себе безпосередньо і надання послуг за участь в судовому засіданні, в якому буде ухвалено рішення, або подання відповідних клопотань.

Крім того, учасники справи не можуть бути обізнані про точну дату ухвалення рішення суду, а можуть лише орієнтовно допускати її, враховуючи встановлені ГПК строки розгляду справи.

Тому, ч.8 ст.129 ГПК і встановлює можливість учаснику процесу надати докази понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

 У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що Вінницьке ННВО "Комплекс-1" у відзиві на позов повідомило про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу; у судовому засіданні 30.09.2025 до закінчення судових дебатів його представник зробив заяву про понесені судові витрати та їх розподіл та у встановлений ч.8 ст.129 ГПК строк подав докази понесення витрат на правничу допомогу.

 З оскаржуваних рішень у цій справі фактично вбачається, що об`єктивна неможливість подання відповідачем доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів полягала у тому, що частина з них була створена вже після ухвалення судового рішення.

Крім того, Верховний Суд неодноразово розглядав питання можливості розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, якщо докази понесення витрат на правничу допомогу були подані після ухвалення остаточного рішення та за відсутності обґрунтування причин неможливості подання таких доказів до моменту ухвалення рішення (постанови від 25.09.2024 у справі №910/1007/22, від 01.07.2025 у справі №911/2191/24, від 01.07.2025 у справі №911/2192/24, від 24.06.2025 у справі №911/1623/24).

Верховний Суд у наведених вище справах враховував, що деякі докази понесення витрат на правничу допомогу були складені після ухвалення остаточного рішення, а тому вважав за можливе здійснити перевірку цих доказів і надати їм відповідну оцінку.

Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

З повним текстом постанови ВП ВС від 08.04.2026р. у справі  №902/814/25  можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/135623777

Секретар ІІ Судової палати

Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА