Чи може бути об’єктом оренди асфальтований майданчик?

Предмет спору в справі № 906/377/25 – асфальтований танцювальний майданчик на території військового містечка № 3 площею 150 м2, який перебував на балансі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини та був переданий у строкове платне користування за договором оренди ФОП. До суду звернулася Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,  Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Житомирської обласної державної адміністрації з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання недійсним договору оренди в частині та застосування наслідків недійсності правочину.

Покликаючись на положення частини третьої статті 283 ГК України (чинній на час звернення з позовом до суду), частини першої статті 2 та  частини першої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладання договору), статті 184 ЦК України, Верховний Суд виснував, що майно, не будучи об`єктом нерухомого майна, може бути об`єктом оренди у розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за умови, що цей об’єкт відповідає ознакам індивідуально визначеного майна, у випадку цього спору – наявність інвентарного номера, окремої оціночної вартості та перебування на балансі як індивідуально визначеного майна.  Суд наголосив, що ці характеристики дозволяють виокремити танцювальний майданчик як окремий предмет матеріального світу, попри те, що він розташований на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні. Отже, щодо нього можуть виникати цивільні права й обов’язки та воно може бути об’єктом цивільних прав та самостійним предметом оренди. Ця позиція також узгоджується з висновками Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в справі № 910/1248/23, де аналогічний підхід було застосовано до майданчиків для паркування як спеціально обладнаних територій. 

У справі, що розглядалася, суд не робив висновків про те, що асфальтований танцювальний майданчик є об’єктом нежитлової нерухомості, навпаки за його висновками спірне майно є іншим об’єктом, індивідуально визначеною спорудою.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2026 у справі 906/377/25 можна ознайомитися за посиланням.

Заступник голови
Північно-західного апеляційного господарського суду

Алла Гудак