Верховний Суд: Огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за квітень 2026 року

Північно-західний апеляційний господарський суд публікує інформацію щодо Огляду судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за квітень 2026 року.

В Огляді сформульовано правові висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, які можуть виникати при розгляді спорів, віднесених до юрисдикції  господарських судів, зокрема:

- щодо підвідомчості заяви про розкриття банківської таємниці щодо боржника у справі про банкрутство

Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, подана контролюючим органом в порядку окремого провадження з посиланням на положення ЦПК України, не підлягає розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство боржника, оскільки такі вимоги є немайновими, не впливають на склад ліквідаційної маси та не охоплюються переліком спорів, визначених статтею 7 КУзПБ і статтею 20 ГПК України (постанова КГС ВС від 08.04.2026 у справі № 908/2417/25);

- щодо недопустимості повторного розгляду питання про достовірність декларації боржника після набрання законної сили постановою про визнання боржника банкрутом.

Клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі недостовірності інформації у деклараціях про майновий стан, якщо питання повноти та достовірності цих декларацій було досліджено судом на стадії реструктуризації боргів та отримало належну правову оцінку в постанові про визнання боржника банкрутом, яка набрала законної сили та не була оскаржена, не може бути задоволено, оскільки таке клопотання фактично спрямоване на перегляд судового рішення поза передбаченим законом порядком його оскарження (постанова КГС ВС від 08.04.2026 у справі № 921/562/22);

- щодо поняття «зупинення дії рішення АМКУ» та «зупинення виконання рішення АМКУ», які не є тотожними, що обумовлюється їхньою різною правовою суттю та відмінними правовими наслідками.

 Суд має право вжити заходів забезпечення позову за ГПК України й інших заходів у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами. Всі питання, пов’язані із зупиненням дії рішення АМКУ, прийнятого згідно з частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», мають вирішуватися господарським судом, який розглядає справу про визнання такого рішення недійсним (постанова  КГС ВС від 26.03.2026 у справі №  910/14711/25);

- щодо відсутності в учасника товариства права на самостійне скликання загальних зборів у разі невключення запропонованих ним питань до порядку денного.

Право учасника товариства на самостійне скликання загальних зборів відповідно до частини 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виникає виключно у разі, якщо виконавчий орган не виконав вимогу про скликання загальних зборів у встановлений строк взагалі. У разі невключення виконавчим органом до порядку денного одного з питань, запропонованих учасником, який ініціював скликання зборів, таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного згідно з частиною 7 статті 32 цього Закону, однак право на самостійне скликання загальних зборів у такого учасника не виникає (постанова КГС ВС від 01.04.2026 у cправі № 910/4859/25);

- щодо обов’язку ОСББ в особі правління надавати співвласникам інформацію про діяльність об’єднання.

Ненадання співвласнику багатоквартирного будинку інформації про діяльність ОСББ є порушенням його права на отримання інформації з боку ОСББ в особі правління, а не голови правління як окремої посадової особи, оскільки виконання обов'язку з надання передбаченої законом інформації забезпечує правління об'єднання у межах своїх повноважень відповідно до визначеної законом компетенції щодо ведення діловодства (постанова КГС ВС від 26.03.2026 у cправі № 752/9416/23);

- щодо належності й ефективності позовної вимоги про повернення земельної ділянки як наслідку нікчемності договору оренди землі та застосування позовної давності.

Позовна вимога про зобов’язання орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю– стороні нікчемного договору оренди землі, укладеного з порушенням вимог щодо передачі земельних ділянок на конкурентних засадах, є належним та ефективним способом захисту шляхом застосування наслідків нікчемності правочину у виді односторонньої реституції, а не негаторним позовом. До такої вимоги застосовується позовна давність, перебіг якої починається від дня початку виконання нікчемного правочину (постанова КГС ВС від 09.04.2026 у справі № 922/511/24);

- щодо визначення підсудності спору про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення надміру сплачених коштів.

Спір про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та повернення надміру сплачених коштів є спором, що виник із договору, а тому позов може бути пред'явлений за вибором позивача до господарського суду за місцем виконання договору, якщо в договорі визначено місце його виконання, незалежно від того, що предметом спору є оспорення правомірності правочину, а не невиконання договірного зобов'язання (постанова ОП КГС ВС від 03.04.2026 у справі № 924/698/23);

- щодо правової природи договору користування торговельним місцем та порядку його поновлення.

Договір користування торговельним місцем на ринку не є договором оренди комунального майна у розумінні Закон України «Про оренду державного та комунального майна», а тому дія цього Закону, зокрема щодо автоматичного продовження договору на період воєнного стану, на такі правовідносини не поширюється. Водночас до таких договорів застосовуються загальні положення ЦК України, у тому числі щодо їх поновлення у разі продовження користування майном після закінчення строку та відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця (постанова СП КГС ВС від 09.04.2026 у справі №  914/746/25);

- щодо наслідків втрати предмета фінансового лізингу під час воєнних дій.

Втрата предмета фінансового лізингу (зокрема внаслідок викрадення під час воєнних дій) трансформує обов’язок його повернення у зобов’язання з відшкодування вартості майна та виключає можливість нарахування неустойки за неповернення за відсутності вини лізингоодержувача. Водночас така обставина не звільняє лізингоодержувача від обов’язку сплачувати лізингові платежі, оскільки ризик випадкової втрати майна покладається на нього (постанова КГС ВС від 25.03.2026 у справі № 916/5151/24);

- щодо права засновника (учасника) юридичної особи на оскарження рішення третейського суду.

Засновник (учасник) юридичної особи не має права на подання заяви про скасування рішення третейського суду на підставі частини 1 статті 346 ГПК України, якщо рішення третейського суду не вирішує питання про права та обов'язки такого засновника (учасника), а стосується виключно прав та обов'язків самої юридичної особи як сторони спору (постанова КГС ВС від 31.03.2026 у справі № 870/5/25).

З повним текстом Огляду судової з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану можна ознайомитися за посиланням.

Відділ аналітичної роботи, узагальнення судової практики
та судової статистики