Чи є порушенням несплата за плановий обсяг послуг про надання електричної енергії?

До господарського суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ПрАТ "НЕК "Укренерго") з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (ПрАТ "Рівнеобленерго") про стягнення основного боргу та відсотків річних через порушення останнім умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії в частині сплати за послуги передачі електричної енергії.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням умов договору щодо здійснення розрахунків за надану послугу з передачі електричної енергії. Встановивши факт сплати відповідачем суми основного боргу вже після відкриття провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій частині позову згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №918/1018/25 рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та судового збору. За висновками суду апеляційної інстанції для визначення суми річних потрібно виходити саме із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов`язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги. Проте, згідно доданого до позову розрахунку, ПрАТ "Укренерго" здійснило нарахування 3% річних, виходячи із планових обсягів наданих послуг. Отже, нарахування 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зміст ст. 625 ЦК України передбачає, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних настає за невиконання існуючого грошового зобов`язання.

Верховний Суд, розглянувши справу, дійшов висновку, що невиконання обов'язку з попередньої оплати планового обсягу послуг є порушенням грошового зобов'язання та передбачає цивільно-правову відповідальність. Така правова позиція ґрунтується на аналізі умов договору, якими сторони визначили комбінований порядок розрахунків. За цими умовами плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця. Фактичний же обсяг встановлюється після закінчення такого розрахункового місяця протягом 3 робочих днів із моменту отримання користувачем акта приймання-передачі послуги.

Суд наголосив, що при розрахунку за послугу користувач та оператор системи передачі зобов’язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно. Ці обсяги є взаємопов’язаними та не замінюють один одного. Відповідно, у користувача відсутнє право вибору — платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а після закінчення відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць.

Верховний Суд виснував, що оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу – оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги,– то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання й настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами ст. 611, ЦК України.

При цьому, Верховний Суд застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23, а також постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 та від 24.11.2022 у справі № 927/713/21.

Отже, вирішення питання про існування у користувача зобов’язання з оплати планових i фактичних обсягів послуги з передачі електричної енергії у визначений строк залежить безпосередньо від конкретно погоджених сторонами умов договору.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.07.2026 у справі № 918/1018/25 можна ознайомитися за посиланням.

В.о. голови
Північно-західного апеляційного господарського суду
Алла Гудак