Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
25.07.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства до Підприємства, АТ «Укрзалізниця» та Департаменту про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщення площею 23,8 кв. м
Ухвалою від 26.07.2024 Господарський суд Полтавської області відмовив Товариству в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишив його позовну заяву без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Мотивуючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції зазначив, що вона подана без додержання вимог, визначених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України , оскільки Товариство у позові заявило дев`ять немайнових вимог, за які мало сплатити 27 252 грн судового збору, однак відповідних доказів не надало.
Позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, у задоволенні якого суд першої інстанції відмовив, оскільки вважав, що пункти 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частити першої цієї ж статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Ухвалою від 31.07.2024 Господарський суд Полтавської області відмовив Товариству в продовженні строку на усунення недоліків позовної заяви та повернув її позивачу.
Ухвалою від 12.08.2024 Східний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.07.2024 та залишив скаргу без руху через відсутність доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою від 20.09.2024 КГС ВС відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у цій справі.
26.02.2026 Європейський суд з прав людини прийняв остаточне рішення у справі «Могила та інші проти України» (CASE OF MOGYLA AND OTHERS v. UKRAINE»; заява № 1129/18 та 2 інші заяви, одна з яких - заява Товариства № 34853/24 від 08.11.2024; далі - Рішення), яким одноголосно вирішив об`єднати заяви, оголосив їх прийнятними та постановив, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з обмеженнями у доступі до суду, а також що було порушено Конвенцію у зв`язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду.
У пункті 3 додатку до Рішення щодо заяви № 34853/24 від 08.11.2024, яку подало Товариство, ЄСПЛ визначив, що ключовою проблемою, яка обмежила доступ до суду, була непосильна ставка судового збору у провадженні та/або ненадання правової допомоги, та навів свою практику, а саме рішення у справах «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, пункти 52-67, ЄСПЛ 2001-VI; «Малахов проти Молдови», заява № 32268/02, пункти 31-36, від 07.06.2007; «Телтронік-КАТВ» проти Польщі», заява № 48140/99, пункти 50-64, від 10.01.2006; «Нальбант та інші проти Туреччини», заява № 59914/16, пункт 32-47, від 03.05.2022.
У розділі «Факти та відповідна інформація» цього ж пункту додатка ЄСПЛ вказав, що ухвалою від 26.07.2024 у господарському провадженні щодо реєстрації права власності Господарський суд Полтавської області відмовив у задоволенні клопотання Товариства про звільнення або відстрочення сплати судового збору у розмірі 27 252 грн (приблизно 650 євро) у зв`язку з, як стверджувалося, відсутністю у нього коштів (доходу чи активів), на підтвердження чого підприємство надало копії своїх фінансових звітностей та банківських виписок.
Суд обґрунтував це тим, що згідно зі статтею 8 Закону № 3674-VI лише фізичні, а не юридичні особи могли бути звільнені від обов`язку сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість відстрочення юридичним особам сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI без аналізу обставин конкретної справи, за висновками ЄСПЛ, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для її права на судовий захист.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, характер порушення, яке ЄСПЛ встановив у Рішенні (обмеження доступу до суду через непосильну ставку судового збору без оцінки майнового стану юридичної особи), суперечить Конвенції по суті, адже вказане обмеження підірвало саму суть права Товариства на доступ до суду. У цих висновках Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених пунктах 70-73 постанови від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19.
З повним текстом постанови ВП ВС від 17.06.26р у справі №917/1219/24 можна ознайомитись за посиланням
Секретар Судової палати №2
Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА
_03_03.png)
