ВПВС повертається до питання належного способу захисту у справах про лісові ділянки

У червні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0108 вартістю 45165,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2094/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 9922134 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0108, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 лютого 2011 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 , про що на державному акті серії ЯЖ № 9922134 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 .

Рішенням від 30 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в позові відмовив.

Постановою від 14 липня 2025 року Київський апеляційний суд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив. Витребував із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0108, площею 0,15 га.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2024 року залишити в силі.

Ухвалою від 10 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року в справах № 911/3312/17 і № 911/3447/17, а також від 26 лютого 2020 року в справі № 911/3315/17.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.

У цій справі заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, НПП «Голосіївський», Київська обласна рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, посилаючись, зокрема, на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду НПП «Голосіївський», а її вибуття з державної власності відбулося внаслідок перевищення органом місцевого самоврядування своїх повноважень, що, на думку прокурора, виключає добросовісність набувача та є підставою для витребування земельної ділянки.

У практиці Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за подібних фактичних обставин і однакової природи спірних правовідносин сформувалися різні підходи до застосування положень ЦК України щодо належного способу захисту прав держави на земельні ділянки лісогосподарського та природно-заповідного призначення.

Так, у справах цивільної юрисдикції № 367/4128/16-ц, № 367/4140/16-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зробив висновок, що в спірних правовідносинах належним способом захисту є позов про повернення земельної ділянки як негаторний спосіб захисту.

Водночас у справах господарської юрисдикції № 911/3315/17, № 911/3312/17, № 911/3447/17 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо належності обраного прокурором способу захисту - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На думку колегії суддів Касаційного цивільного суду, заявлений прокурором віндикаційний позов про витребування земельної ділянки за встановлених у справі обставин не є ефективним способом захисту права державної власності, оскільки зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням вимог ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» слід розглядати як порушення права власності держави, не пов`язане з позбавленням її володіння відповідною земельною ділянкою, навіть у разі державної реєстрації права приватної власності за іншою особою. У випадках, коли право приватної власності на відповідний об`єкт нерухомого майна не може виникнути за жодних умов, державна реєстрація такого права не змінює володільця цього майна, а тому належним способом захисту права держави у таких правовідносинах є негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.

У зв`язку з цим колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року в справах № 911/3312/17 і № 911/3447/17, а також від 26 лютого 2020 року в справі № 911/3315/17, і сформулювати правовий висновок про те, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням вимог ЗК України слід розглядати як порушення права власності держави чи територіальної громади, не пов`язане з позбавленням володіння такою земельною ділянкою, а тому вимога про її повернення має розглядатися як негаторний, а не віндикаційний позов.

З повним текстом ухвали ВП ВС від 22.07.26р у справі  №367/4068/17  можна ознайомитись за посиланням 

Секретар ІІ Судової палати

Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА