Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У квітні 2025 року до суду від керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі позивача Коростенської міської ради надійшла позовна заява № 52-370/ВИХ-25 від 23.04.2025, у якій позивач просив зобов`язати відповідача ТОВ "Твій хліб" звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Коростенської міської територіальної громади за власний рахунок.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2025 у справі №906/938/24 (906/543/25) відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задоволено, рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2025 скасовано, прийнято нове рішення у справі, яким позов задоволено, зобов`язано ТОВ "Твій хліб" звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Коростенської міської територіальної громади, в особі Коростенської міської ради, площею 0,0075 га шляхом проведення демонтажу групи тимчасових споруд, які розташовані по вул. Героїв Чорнобиля, в районі будівлі №12 в м. Коростені за власний рахунок; вирішено питання розподілу судового збору.
Постановою Верховного Суду від 29.07.2026 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі № 906/938/24 (906/543/25) залишено без змін.
Встановивши відсутність правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, апеляційний господарський суд обґрунтовано виснував про самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем починаючи з 13.02.2021, адже п. 2.1 Договору строковий сервітут було встановлено до 12.02.2021.
У цьому зв’язку суд апеляційної інстанції доцільно врахував правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 264/7200/18 та згідно з якою з системного аналізу положень ст. 116, 123, 124, ч. 2 ст. 134, ст. 212 ЗК України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вбачається, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Крім того, у питанні доказового підтвердження обставин будівництва спірних споруд відповідачем, апеляційний господарський суд обґрунтовано керувався тим, що паспорт прив`язки на розміщення групи тимчасових споруд від 05.07.2018 видано саме за заявою відповідача від 27.06.2018 (що підтверджує його намір на будівництво таких споруд), однак зазначений паспорт, як зазначено вище, було скасовано (анульовано) у зв`язку із тим, що, замість розміщення тимчасових споруд, були побудовані капітальні фундаменти та стінова конструкція із бетонних блоків.
Зазначеними обставинами, за висновком суду апеляційної інстанції, підтверджується, що саме ТОВ "Твій хліб" здійснював будівництво спірних споруд та на момент скасування паспорту прив`язки відповідачем були побудовані капітальні фундаменти та стінова конструкція із бетонних блоків.
При цьому за встановлених апеляційним господарським судом обставин, у матеріалах справи відсутні докази того, що третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Фактор-Активінвест" є законним власником спірних споруд чи будь-яким чином приймала участь у їх будівництві.
Отже, на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд апеляційної інстанції виснував про будівництво спірних споруд саме відповідачем та встановив факт невиконання ним обов`язку щодо демонтажу вказаних споруд на підставі вимог п. 2.29 Порядку.
Наведене свідчить, що при ухваленні оскарженої постанови апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого та заснованого на законі висновку про задоволення позову, позаяк земельна ділянка комунальної власності самовільно зайнята відповідачем шляхом розміщення на ній тимчасової споруди, яка має ознаки капітальної споруди, що створює перешкоди використовувати її за призначенням, а тому вона підлягає звільненню шляхом їх демонтажу.
Такий висновок ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
З повним текстом постанови ВС від 29.07.26р у справі №906/938/24 (906/543/25) можна ознайомитись за посиланням
Секретар ІІ Судової палати
Північно-західного апеляційного господарського суду Тетяна ФІЛІПОВА
_03_03.png)
