Спір за позовом мешканця житлового будинку про скасування державної реєстрації ОСББ підлягає розгляду в порядку господарського судочинства

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу № 462/2646/17. 

Позивач, співвласник майна багатоквартирного будинку, звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління державної реєстрації Львівської міської ради, в якому просив визнати незаконні дії останнього,  скасувати державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На  Війтівській»  (третя особа; далі – ОСББ) та вчинити певні дії.  

Позивач вважав, що заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи – ОСББ подав заявник, який не є засновником юридичної особи ОСББ «На Війтівській».

Суд першої інстанції, розглядаючи та вирішуючи справу по суті заявлених вимог, виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. 

Апеляційний суд закрив провадження у справі виходячи з того, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки між сторонами виник спір про право цивільне, який має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України. 

Однак, Велика Палата Верховного Суду, зауважує, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково зазначив, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Адже спір стосується не стільки правомірності дій суб’єкта владних повноважень щодо здійснення державної реєстрації ОСББ,  скільки саме приватного інтересу, а саме позивача, як співвласника майна багатоквартирного будинку. 

Спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДР суб'єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. 

При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. 

Велика Палата Верховного Суду постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, заповнюючи цю прогалину закону, зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому мають розглядатися за правилами господарського судочинства. 

Отже, цей спір має вирішуватися за правилами ГПК України незалежно від суб'єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України).

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80224650.

Суддя, секретар ІІ Судової палати Алла Гудак